Справа № 564/313/15-ц
23 квітня 2015 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуюча суддя - Грипіч Л.А.
при секретарі - Мельник Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костопільської міської ради про визнання права власності на майно,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Костопільської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно у померлого ОСОБА_3, який був рідним дядьком позивачки, ОСОБА_1 не може оформити в позасудовому порядку право власності на житловий будинок, який є спадковим майном. Просила в судовому порядку визнати право власності на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
До початку розгляду справи по суті позивач подала до суду заяву про зміну підстави та предмету позову.
Позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що вони є співвласниками 2/3 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, інша 1/3 частина зазначеного будинку зареєстрована за ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 був рідним дядьком позивача з боку батька. Після його смерті ніхто не вступив в права спадкування на її майно, оскільки за діючим на той час законодавством у неї не було родичів, які б входили до кола спадкоємців за законом, а заповіту ОСОБА_3 не залишив. Після смерті ОСОБА_3 на протязі понад 30 років позивач відкрито мешкає та користується будинком, жодних претензій до неї, як з боку державних чи комунальних органів або ж з боку фізичних осіб, висловлено не було. Позивач звернулася до Костопільської районної державної нотаріальної контори з питання видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 У відповідь на цю заяву їй було роз'яснено щодо неможливості вступу у спадщину в зв'язку з тим, що за ЦК України 1963 року, який був чинним на момент смерті спадкодавця, вона не входить до кола спадкоємців за законом та рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, позивач була змушена звернутися до суду з проханням визнати за нею право власності на вище зазначену частину житлового будинку за набувальною давністю.
В судове засідання позивач не з'явилася, представник позивача за довіреністю звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Костопільської міської ради в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд рахує, що позов підлягає до задоволення .
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що позивач є співвласником 2/3 частини житлового будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину по заповітом від 18.06.2002 року реєстраційний номер 684.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 21.08.1954 року реєстраційний номер 2251 право власності на іншу 1/3 частину зазначеного будинку зареєстроване за ОСОБА_3.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, дійсна вартість житлового будинку становить 23394 (двадцять три тисячі триста дев'яносто чотири)грн., загальна площа будинку 88,0 кв.м., житлова - 58,6 кв.м.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується випискою з акту реєстрації смерті, посвідченої старшим державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори Омеляненко М.Є. 12 березня 1987 року та зареєстрованого в реєстрі №3-88.
Померлий ОСОБА_3 був рідним дядьком з боку батька позивачу, що підтверджується свідоцтвами про народження позивача ОСОБА_1, паспортом та ухвалою Народного суду 1-ї дільниці Костопільського району Рівненської області від 15 травня 1954 року.
Зібрані матеріали справи (паспорт позивача, будинкова книга розділ ІV Прописка) вказують на те, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1, до і після смерті ОСОБА_3, на протязі понад 30 років, позивач відкрито мешкає та користуються цілим житловим будинком .
З повідомлення Костопільської районної державної нотаріальної контори від 20.02.2015 року №173/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заведена, тобто до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину від спадкоємців ОСОБА_5, окрім позивача ОСОБА_1, якій було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що за ЦК України 1963 року, який був чинним на момент смерті спадкодавця, вона не входить до кола спадкоємців за законом, не зверталися.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи, що ЦК України набув чинності з 01 січня 2004 року (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року, а відтак, визнання судом права власності за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2011 року.
Отже, позивач ОСОБА_1 яка добросовісно заволоділа нерухомим майном в період до 01 січня 2001року і продовжила ним відкрито користуватися протягом тривалого терміну - більше 14 років, набула права вимоги про визнання права власності на таке майно за набувальною давністю в судовому порядку з підстав, передбачених ст.344 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись керуючись ст.344 ч.1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Костопільської міської ради про визнання права власності на майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею будинку - 88,0 м.кв., житловою - 58,6 м.кв.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Грипіч Л.А.