Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"18" травня 2015 р. Справа № 911/1220/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Крамміськбуд"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Логан Груп"
про визнання договору недійсним
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Ковальова А.Г. (довіреність б/н від 02.04.2015);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРАММІСЬКБУД" (далі - ТОВ "БК "КРАММІСЬКБУД") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГАН ГРУП" (далі - ТОВ "ЛОГАН ГРУП") та просить суд визнати недійсним договір субпідряду №14/0108-2 від 01.08.2014 "ЕСПЦ. Відновлення стінки сталерозливної канави №5", укладений між ним та відповідачем.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідний правочин не направлений на настання обумовлених ним наслідків. При цьому, позивач вказує, що до нього дійшла інформація щодо сумнівності реального здійснення господарської діяльності відповідачем, тому він не має наміру продовжувати відносини з відповідачем, оскільки це може вплинути на репутацію позивача та його права. Також, позивач вказує на те, що договір не відповідає намірам позивача (а.с.2-4)
Відповідач у справі - ТОВ "Логан Груп" відзиву по суті заявлених вимог не надало.
Розгляд зазначеної справи здійснено без участі представника відповідача, за відсутності його відзиву, враховуючи наступне:
- копія ухвали від 26.03.2015 про порушення провадження у даній справі, направлена відповідачу за адресою, вказаною у Спеціальному витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2015 (а.с.47), повернута з довідкою, у якій причиною повернення поштового відправлення зазначено «за закінченням терміну зберігання» (а.с.54-57);
- копія ухвали господарського суду Київської області від 09.04.2015 про відкладення розгляду даної справи направлена за тією ж адресою відповідача, що підтверджується відміткою на зворотному боці вказаної ухвали (а.с.50-51);
- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.08.2014 між ТОВ "БК "Крамміськбуд" (далі - генпідрядник) та ТОВ "Логан Груп" (далі - субпідрядник) укладено договір субпідряду №14/0108-2 (далі - договір) (а.с.19-25).
Відповідно до п. 1.1 договору, субпідрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати визначену вказаним договором роботу за завданням генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити її.
Предмет субпідряду - «ЕСПЦ, Відновлення стінки сталерозливної канави» (п. 1.2 договору).
Згідно п. 1.3 договору, обсяг, характер та вартість робіт, обумовлених п. 1.2 вказаного договору, визначаються договірною ціною (додаток №1), узгодженою сторонами, яка є невід'ємною частиною договору.
Вартість робіт, відповідно до п. 1.4 договору, з врахуванням ПДВ складає 12661,28грн.
В силу п. 4.1 договору, оплата проводиться генпідрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника у національній валюті України.
Як визначено п.4.4 договору, генпідрядник проводить оплату за виконані роботи на протязі 15 календарних днів за фактично виконаний обсяг роботи після підписання форм КБ-2В, КБ-3 і отримання рахунку на оплату.
Сторонами узгоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2015 (п. 12.2 договору).
Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору, сторонами узгоджено договірну ціну (а.с.27-28), а також складені форми №КБ-3 - вартість виконаних робіт та №КБ-2В - акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.30-31, 32-39), відповідно до яких позивачем прийняті від відповідача роботи на загальну суму 13587,56грн, які оплачені позивачем 30.10.2014, що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с.41).
Вважаючи, що відповідний правочин не направлений на настання обумовлених ним наслідків, а також договір не відповідає намірам позивача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Предметом спору у даній справі є дійсність вищевказаного договору.
Заявлені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч.1,2 ст.202 ЦК України, договір є дво- чи багатостороннім правочином.
Правочин має відповідати загальним вимогам, які є необхідними для чинності правочину.
Так, в силу ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а ч. 5 такої норми визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недотримання зазначених вимог, за змістом ст.215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).
Вважаючи відповідний договір недійсним, позивач посилається на те, що він не спрямований на настання обумовлених ним наслідків. При цьому, позивач вказує, що до нього дійшла інформація щодо сумнівності реального здійснення господарської діяльності відповідачем, тому він не має наміру продовжувати відносини з відповідачем, оскільки це може вплинути на репутацію позивача та його права. Також, позивач вказує на те, що договір не відповідає намірам позивача.
Однак, як встановлено на підставі наданих позивачем документів, на виконання умов вказаного договору відповідачем виконані, а позивачем оплачені роботи, що спростовує твердження позивача про те, що вказаний правочин не направлений на настання обумовлених ним наслідків.
Отже, сторонами, як свідчать подані письмові докази, вчинялись дії на виконання зобов'язань за відповідним договором, у т.ч. виконання робіт та їх оплата, факт здійснення яких не спростовано доказами.
Твердження позивача про те, що до нього дійшла інформація щодо сумнівності реального здійснення господарської діяльності відповідачем, тому він не має наміру продовжувати відносини з відповідачем, оскільки це може вплинути на репутацію позивача, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені доказами.
Так, відповідно до 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, всупереч вказаним нормам ГПК України позивачем не надано суду доказів на підтвердження сумнівності реального здійснення господарської діяльності відповідачем.
Також, позивачем не зазначено, яке суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес порушено у зв'язку з укладенням відповідного договору, який він оспорює.
За таких обставин, враховуючи недоведеність заявлених вимог, відсутність порушення певних прав або охоронюваних законом інтересів позивача, у задоволенні заявлених вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 20.05.2015.
Суддя Ейвазова А.Р.