ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.05.2015Справа №910/6984/15-г
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес»
ДоПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
Простягнення 45 685,85 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Калетнік М.Ю. - представник за довіреністю;
від відповідача: Слюсар С.В. - представник за довіреністю;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еквівес» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 45 685,85 грн., з яких: 431,76 грн. - пені, 3 548,69 грн. - 3% річних, 41 705,40 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014 року.
Ухвалою суду від 23.03.2015 року було порушено провадження у справі №910/6984/15-г та призначено її до розгляду на 17.04.2015 року.
В судовому засіданні 17.04.2015 року представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.04.2015 року подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що п. 4.1 договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014 року сторони погодили, що розрахунки за поставлений позивачем товар, здійснюються відповідачем після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, проте рахунки на оплату позивачем не виставлялись, а підписані сторонами акти приймання-передачі свідчать тільки про поставку товару.
Крім того, відповідач у відзиві надав власний розрахунок заборгованості відповідно до якого: розмір пені становить - 413,77 грн., розмір 3% річних - 3 400,94 грн., розмір інфляційних втрат - 38 092,87 грн.
Також в судовому засіданні 17.04.2015 року представник відповідача надав усні пояснення відповідно до яких проти позову заперечував, з урахуванням, викладених у відзиві, обставин.
В судовому засіданні 17.04.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.05.2015 року.
В судовому засіданні 12.05.2015 року представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 12.052015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
30.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №УГВ 9088/22/2-14, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (товар), що додаються до договору і є його невід'ємними частинами, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.
Згідно п. 3.1 договору ціна договору вказується у специфікаціях в гривнях та включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).
Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі або видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікаціях.
Специфікаціями №1 та №2 від 30.07.2014 року до договору сторони погодили найменування, кількість ціну товару та загальну вартість, яка становить 1 089 900,00 грн.
Пунктом 4 специфікацій №1 та №2 від 30.07.2014 року сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати постачання по факту поставки.
На виконання умов договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014 року позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 1 089 900,00 грн., на підтвердження чого позивач надав суду акти приймання-передачі: №20 від 19.08.2014 року на суму 119 242,80 грн., №61 від 19.08.2014 року на суму 107 088,00 грн., №10 від 03.09.2014 року на суму 224 520,00 грн., №13 від 03.09.2014 року на суму 148 864,80 грн., №35 від 03.09.2014 року на суму 191 022,00 грн., №38 від 11.09.2014 року на суму 85 848,00 грн., №59 від 13.10.2014 року на суму 16 716,00 грн., №58 від 14.10.2014 року на суму 24 424,80 грн., №60 від 15.10.2014 року на суму 172 173,60 грн.
Як зазначав позивач, він виставив відповідачу рахунки на оплату: №Е-1857 від 19.08.2014 року на суму 107 088,00 грн., №Е-1854 від 19.08.2014 року на суму 119 242,80 грн., №Е-2018 від 03.09.2014 року на суму 224 520,00 грн., №Е-1782 від 14.10.2014 року на суму 24 424,80 грн., №Е-2020 від 03.09.2014 року на суму 148 864,80 грн., №Е-1783 від 15.10.2014 року на суму 172 173,60 грн., №Е-2053 від 11.09.2014 року на суму 85 848,00 грн., №Е-1785 від 13.10.2014 року на суму 16 716,00 грн., №Е-2016 від 03.09.2014 року на суму 191 022,00 грн.
Вартість поставленого позивачем товару відповідачем була оплачена 17.11.2014 року на суму 863 569,20 грн., 21.11.2014 року на суму 226 330,80 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.
У зв'язку з тим, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 431,76 грн. - пені, 3 548,69 грн. - 3% річних, 41 705,40 грн. - інфляційних втрат.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014 року позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 1 089 900,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі: №20 від 19.08.2014 року на суму 119 242,80 грн., №61 від 19.08.2014 року на суму 107 088,00 грн., №10 від 03.09.2014 року на суму 224 520,00 грн., №13 від 03.09.2014 року на суму 148 864,80 грн., №35 від 03.09.2014 року на суму 191 022,00 грн., №38 від 11.09.2014 року на суму 85 848,00 грн., №59 від 13.10.2014 року на суму 16 716,00 грн., №58 від 14.10.2014 року на суму 24 424,80 грн., №60 від 15.10.2014 року на суму 172 173,60 грн.
Відповідач оплатив вартість поставленого товару в повному обсязі, а саме: 17.11.2014 року на суму 863 569,20 грн., 21.11.2014 року на суму 226 330,80 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.
Судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що п. 4.1 договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014 року сторони погодили, що розрахунки за поставлений позивачем товар, здійснюються відповідачем після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, проте рахунки на оплату позивачем не виставлялись, а підписані сторонами акти приймання-передачі свідчать тільки про поставку товару з огляду на наступне.
Специфікаціями №1 та №2 до договору, які є невід'ємними частинами договору, сторони погодили умови та строк оплати: протягом 30 календарних днів з дати постачання по факту поставки (п.4 специфікацій).
Разом з цим, суд зазначає, що рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. (Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 37/405 від 29.09.2009 року).
Серед іншого, платіжні реквізити постачальника зазначені розділі ХІІІ договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014 року, а вартість товару узгоджена контрагентами у специфікаціях №1 та №2, а також в зазначених вище актах приймання-передачі.
З урахуванням п. 4 специфікацій №1 та №2 до договору, строк оплати за поставлений позивачем товар настав, а саме, за актами приймання-передачі: №20 від 19.08.2014 року з 20.08.2014 року; №61 від 19.08.2014 року з 20.08.2014 року; №10 від 03.09.2014 року з 04.09.2014 року, №13 від 03.09.2014 року з 04.09.2014 року; №35 від 03.09.2014 року з 04.09.2014 року; №38 від 11.09.2014 року з 05.09.2014 року; №59 від 13.10.2014 року з 14.10.2014 року; №58 від 14.10.2014 року з 15.10.2014 року; №60 від 15.10.2014 року з 16.10.2014 року.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014 року, адже всупереч умов наведеного договору у визначений строк (протягом 30 календарних днів з дати постачання (п.4 специфікацій до договору)), а саме, за актами приймання-передачі: №20, №61 від 19.08.2014 року по 18.09.2014 року; №10, №13, №35 від 03.09.2014 року по 03.10.2014 року; №38 від 11.09.2014 року по 12.10.2014 року; №59 від 13.10.2014 року по 12.11.2014 року; №58 від 14.10.2014 року по 13.11.2014 року; №60 від 15.10.2014 року по 14.11.2015 року, у повному обсязі не було здійснено оплату за отриманий товар, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.11 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 431,76 грн. пені.
Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 7.11 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми прострочення платежу, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами та з огляду на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 410,48 грн.
Позивач просить суд також стягнути з відповідача 3 548,69 грн. три відсотки річних та 41 705,40 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню в сумі 3 373,80 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повність в сумі 41 705,40 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37502259) 410 (чотириста десять) грн. 48 коп. - пені, 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) грн. 80 коп. - 3% річних, 41 705 (сорок одну тисячу сімсот п'ять) грн. 40 коп. - інфляційних втрат, 1 819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 16 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Повне рішення складено
18.05.2015 року.