13 травня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Маляренка А.В., Юровської Г.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання дій незаконними, компенсацію збитків, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року,
У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») щодо непроведення асигнаційних актів (розподілу автомобілів) для визначення покупця автомобіля у лютому, березні 2013 року;
- визнати незаконними дії ТОВ «Авто Просто» щодо непередання ОСОБА_4 автомобіля за підсумками асигнаційного акту 29 квітня 2013 року;
- визнати незаконними дії ТОВ «Авто Просто» про позбавлення ОСОБА_4 права брати участь в асигнаційних актах, які проводилися у червні, липні та серпні 2013 року;
- зобов'язати ТОВ «Авто Просто» сплатити ОСОБА_4 85 846 грн 59 коп. у відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язань за угодою № 362543 від 27 червня 2011 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він 27 червня 2011 року уклав з ТОВ «Авто Просто» письмову угоду № 362453 (далі - Угода) щодо надання послуг системи «Авто Так» з придбання автомобіля марки «ЗАЗ» Сенс за ціною 59 840 грн. На виконання умов вказаної Угоди він сплатив 85 849 грн 59 коп., однак автомобіль не отримав. Також зазначав, що ТОВ «Авто Просто» не виконав власних зобов'язань щодо адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля у створеній ним групі, не забезпечив передання йому автомобіля, що є порушенням ст. 526 ЦК України, п.п. 5.35, 6.41 «Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах», у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до місцевого суду.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, правильно встановивши характер правовідносин сторін у справі і застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та врахувавши умови Угоди, дійшли обґрунтованого висновку, що позивач внаслідок невиконання вимог передбачених п 8.2. ст. 8 Додатку № 2 до Угоди, а також звернення ОСОБА_4 з заявою від 21 травня 2013 року, на підставі пункту 14.8 Додатку № 2, був усунений від участі в наступних трьох асигнаційних актах, у зв'язку з чим в нього було відсутнє право на отримання автомобіля.
Доводи касаційної скарги щодо підроблення заяви ОСОБА_4 від 21 травня 2013 року (а.с. 159) спростовуються наявною у матеріалах справи повторною заявою від 21 грудня 2013 року (а.с. 89), в якій позивач підтверджує розірвання договору. Крім того, відповідно до ст. ст. 10, 143 ЦПК України, позивачем клопотання про проведення експертизи з метою з'ясування факту підроблення заяви не заявлялось.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
Г.В. Юровська