07 травня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Висоцької В.С., Гримич М.К., Кафідової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Запорізької міської ради, третя особа: Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визначення права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року,
У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом та просила визнати за нею право власності на 4/15 частин домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона фактично прийняла спадщину після смерті сестри, оскільки користувалася належною їй частиною домоволодіння, обробляла землю, садила город, слідкувала за садом, сплачувала комунальні послуги.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_4 разом із спадкодавцем не проживала, тому згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК Україну спадщину не прийняла.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
О.В. Кафідова