12 травня 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Головне управління ДСНС у Київській області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, врахувавши висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, та роз'яснення зазначені у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», правильно встановив характер правовідносин сторін у справі і застосував норми матеріального права, які їх регулюють, та дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності з проведеними судовими експертизами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для знесення самочинного будівництва.
Суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Головне управління ДСНС у Київській області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ Л.М. Мазур