"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/63082/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Розваляєва Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11. 2013 р. у справі
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області
до відповідача ОСОБА_3
про спонукання вчинити дії, -
13.01.2010р. до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати прибудову звернулась Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі Інспекція). Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час проведеної перевірки Інспекцією було встановлено, що ОСОБА_3 самовільно здійснив добудову до балкону квартири, розташованій за адресою : м. Стрий, вул. Галицька,5/32. Припис Інспекції про демонтаж самовільної добудови відповідач не виконав, в зв'язку з чим позивач просив задовольнити позов.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013р., позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної Інспекцією перевірки складено акт від 9.06.2009р., в якому зазначено, що ОСОБА_3 без отримання дозволу на виконання будівельних робіт здійснено добудову до квартири. На цій підставі позивачем винесено припис, яким відповідача зобов'язано демонтувати добудову та привести фасад і прибудинкову території до попереднього стану, а постановою від 10.06.2009р. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч3 статті 96 КУпАП (проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього).
Крім того, до матеріалів справи залучено копію рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №2-371/10, яким задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на прибудований балкон-веранду до квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що внаслідок самовільних будівельних робіт на прибудинковій території було здійснено прибудову до квартири, розташованої в багатоквартирному житловому будинку. Власниками квартири, до якої самовільно прибудовано приміщення, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яку не було залучено до участі у справі не зважаючи на те, що рішення судів безпосередньо стосуються її прав, інтересів та обов'язків щодо об'єкту будівництва.
Крім того, судами не враховано, що питання знесення самовільно збудованого нерухомого майна внормовано положеннями частини 7 статті 376 ЦК України. Попри це, судами не дано оцінку відповідності вимог позивача знести самовільно збудовану прибудову до квартири цим положенням закону.
Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.
Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222,223,227,230,231,254 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
Т.С. Розваляєва