24 квітня 2015 року м. Київ В/800/1248/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого),
Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Голубєвої Г.К., Сіроша М.В.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014 К/800/25306/14
у справі № 2а-14415/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Трейд"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Державна податкова служба звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014 К/800/25306/14 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.
На підтвердження зазначеного заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 К/800/26090/14, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права за аналогічних обставин.
Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 239 та 2391 КАС України, суддя - доповідач постановляє ухвалу, якою заявник повідомляється про недоліки заяви та про строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. І вже після надходження до Вищого адміністративного суду України даних про усунення недоліків суд вирішує питання про допуск заяви до провадження у Верховному Суді України або про відмову в допуску.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2015 заявника було повідомлено про те, що заяву подано без додержання вимог ст. 239 та ст. 2391 КАС України, а саме, податковим органом у заяві не наведено обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, та не зазначено у чому полягає неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення якої оскаржується.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.03.2015 та у межах строку, визначених такою ухвалою, заявником було усунуто недоліки заяви.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 та ч. 1 ст. 238 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у трьохмісячний строк з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014 К/800/25306/14 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права податкового законодавства, зокрема пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 cт. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у справах, предметом аналізу яких є реальний характер господарських операцій, а також засоби (документи), що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань платнику податків.
Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки ухвалення різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у справах, предметом доказування у яких становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування платником податку своїх даних податкового обліку, які за висновками перевірки є недостовірними внаслідок відсутності реальної господарської операції, стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та наявності належних та допустимих доказів, наданих платником податків на спростування доводів податкового органу щодо факту вчинення платником податкового правопорушення. Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.
Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -
У задоволені заяви Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014 К/800/25306/14 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Карась О.В.
Судді Бухтіярова І.О.
Вербицька О.В.
Голубєва Г.К.
Сірош М.В.