10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.
Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.
іменем України
"18" травня 2015 р. Справа № 817/3957/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Одемчука Є.В.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
при секретарі Витрикузі В.П. ,
за участю представника відповідача - Нерода В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагентства у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,
У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Рівненській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Глинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області та зобов'язання відповідача розглянути подане позивачем клопотання від 03.10.2013 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Глинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області та надати мотивовану відповідь на клопотання у встановлений строк .
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Держземагентства у Рівненській області розглянути потвторно подане позивачем клопотання від 03.10.2013 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Глинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області та надати мотивовану відповідь на клопотання у встановлений строк.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присуджено на користь позивача ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі (тридцять шість гривень) 54 коп.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судове засідання сторони не з'явилися. Про розгляд справи повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, у відповідності до ст. 197 КАС України.
Позивач судове рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржувала.
Встановлено, що ОСОБА_4 03.10.2013 звернулась до Головного управління Держземагенства у Рівненській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею не більше 2 га на території Глинської сільської ради Здолбунівського району, Рівненської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення До клопотання позивачем долучено графічні матеріали .
Відповідно до листа №07-М-233-253 від 30.10.2013 Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області відмовлено позивачу у зв'язку з недотриманням вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме не зазначено на графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у задоволенні клопотання, позивач оскаржила їх до суду.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі № 817/741/14, залишену без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держземагенства у Рівненській області № 07-М-233-235 від 30.10. 2013 року. Зобов'язано Головне управління Держземагенства у Рівненській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03 жовтня 2013 року та прийняти рішення відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На виконання Постанови від 07.04.2014 року відповідачем в жовтні 2014 року було повторно розглянуто клопотання позивача від 03.10.2013 року
Листом від 03.10.2014 року №31-17-0,53-2402/2-14 Головне управління Держземагентства у Рівненській області ОСОБА_4 надано відповідь про відмову у задоволенні повторного розгляду клопотання у зв'язку з тим, що при розгляді графічних матеріалів, які були прикладені до клопотання позивача встановлено, що бажане місце розташування земельної ділянки накладається на земельні ділянки приватної та комунальної власності, але до Головного управління Держземагенства у Рівненській області не відносяться надання земель приватної та комунальної власності, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з мотивами відмови, які на думку позивачки полягають у неповному обґрунтуванні підстав такої відмови, вона просить дії відповідача визнати протиправними та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання від 03.10.2013 року (дата складання клопотання від 03.10.2013 року, вх.№ від 07.10.2013 року М-233) та надати мотивовану відповідь за результатами такого розгляду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України ( далі - Земельного кодексу), громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
В силу норми частини четвертої статті 122 Земельного кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно пунктом першим Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445, статусом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів наділено Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України).
Пунктом сьомим вказаного Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Пунктом першим Положення про Головне управління Держземагентства в області затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року № 258 передбачено, що Головне управління Держземагентства в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.
Згідно пункту 4.32. Положення про Головне управління Держземагентства в області, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Тобто, у відповідності до Земельного кодексу, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Встановлено, що звернувшись у Головне управління Держземагенства у Рівненській області позивач дотрималась передбачених вказаною нормою Земельного кодексу України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.
Згідно приписів п."б" ч.1 ст.81, ст.ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності в межах норм, визначених цим Кодексом.
Приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У зазначеній нормі Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Водночас у випадку встановлення невідповідності місця розташування земельної ділянки таким вимогам, компетентний орган державної влади вправі прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 ЗК України та частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Отже, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.
У листі від 03.10.2014 року №31-17-0.53-2402/2-14, як на підставу відмови відповідач послався на те, що позначені на доданих позивачем графічних матеріалах земельні ділянки не відносяться до земель державної власності, а відносяться до земельних ділянок, які перебувають у приватній чи комунальній власності.
Проте, статтею 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно ч.2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України.
Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що обґрунтування підстав для надання мотивованої відповіді відповідач мав би повідомити заявнику більш детальну інформацію, щодо порядку здійснення накладення його графічних матеріалів на землі комунальної та приватної власності, інформацію щодо повної відсутності можливості отримання ним земельної ділянки згідно поданих графічних матеріалів, чи все ж таки частка земельної ділянки, що належить державі при накладенні таких матеріалів може бути отримана позивачем. Тоб-то це надасть можливість заявнику на власний розсуд обрати право на отримання земельної ділянки, або шляхом зменшення розміру бажаного місця земельної ділянки, що належить державі, або взагалі намір отримання такої частки земельної ділянки, що належить державі стане для нього не потрібним.
Відповідно ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Так судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки встановлені ознаки неповноти обґрунтування мотивів відмови які мали місце за наслідками розгляду клопотання позивача від 03.10. 2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: обґрунтування відповіді може містити більш вмотивовані висновки з посиланням на інші існуючи можливості чи шляхи при використанні наданих Конституцією прав для позивача, тому вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права який і підлягає застосуванню при прийнятті рішення у даній справі.
Вимога позивача щодо порушення процедури розгляду клопотання залишена судом першої інстанції без задоволення та позивачем не оскаржується.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2015 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук
судді: (підпис) А.Ю.Бучик
(підпис) Г.І. Майор
Повний текст cудового рішення виготовлено "19" травня 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Держземагентства у Рівненській області вул.С.Петлюри,37,м.Рівне,33013
- ,