Справа № 802/54/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К. О.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
14 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області про стягнення заборгованості,
В січні 2015 року управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області, в якому просило стягнути з борг в сумі 1614,90 грн. на його користь.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області на користь управління Пенсійного фонду України у Барському районі кошти в сумі 1464 гривні 90 копійок, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до таблиць розбіжностей до довідок щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сума виплаченої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на територіях держав СНД, що підлягає відшкодуванню за період з липня 2014 року по грудень 2014 року, становить 1464 гривні 90 копійок, а сума витрат на виплату допомоги тимчасово переселеним із зони проведення АТО - 150 гривень.
Вказана сума витрат включалася позивачем до акту щомісячної звірки, однак не була прийнята до заліку та не відшкодована відповідачем.
Позивачем та відповідачем підписано акти щомісячних звірок з таблицею розбіжностей та довідкою про відшкодування витрат.
Не погоджуючись з відмовою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Барському районі відшкодувати виниклу заборгованість, управління Пенсійного фонду України в Барському районі звернулось з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується і суд першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-2а15.
З матеріалів справи слідує, що розмір невідшкодованої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД, становить 1464 гривні 90 копійок, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача в частині стягнення на його користь 1464 гривні 90 копійок невідшкодованої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД, є правильним.
Що стосується позовної вимоги органу Пенсійного фонду щодо стягнення витрат на виплату допомоги тимчасово переселеним із зони проведення АТО в сумі 150 гривень, колегія суддів погоджується з її безпідставністю, зважаючи на наступне.
Міністерством юстиції України 16 травня 2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 7 Порядку визначено механізм відшкодування на централізованому рівні витрат Пенсійного Фонду, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Як вбачається з матеріалів справи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі не прийняло до заліку витрати управління Пенсійного фонду у Барському районі на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянки Гапонової Г.М., що є особою, яка тимчасово переселилася на територію Барського району в липні місяці 2014 року з зони проведення АТО.
Фінансування видатків на страхові виплати та відшкодування інших витрат по цих особах має свою специфіку і здійснюється згідно з Порядком обслуговування осіб, що тимчасово переселені з зони проведення АТО та тимчасово окупованої території, визначеного листом виконавчої дирекції Фонду від 25 липня 2014 року № 552-08-01.
Відповідно до положень даного порядку такі особи для продовження страхових виплат повинні звернутися із заявою встановленого зразка до відділення виконавчої дирекції Фонду за місцем тимчасового перебування, надати копію паспорта та ідентифікаційного номеру.
На підставі зазначених документів відділення надсилає запит до обласного управління, а управління до виконавчої дирекції Фонду про надання інформації про розмір раніше призначеної страхової виплати зазначеної у електронному Реєстрі потерпілих.
Починаючи з серпня поточного року призначення та виплати для цих потерпілих проводиться в одному місяці, тобто потерпілі зобов'язані щомісячно звертатися до відділення для продовження виплат підтверджуючи своє тимчасове перебування на новому місці проживання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, особа яка тимчасово переселилася на територію Барського району, звернулася лише до управління Пенсійного фонду за продовженням виплати пенсії як члену сім'ї загиблого на виробництві; а до відділення Фонду не зверталась взагалі, у зв'язку із чим у відділення Фонду відсутні будь-які документи, що підтверджують її право на отримання як страхових виплат, так і пенсії як члену сім'ї загиблого на виробництві.
З огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що особа зверталася до відділення виконавчої дирекції Фонду у Барському районі, а у відповідача такі докази відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування витрат на виплату допомоги тимчасово переселеним із зони АТО шляхом стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1464 гривні 90 копійок.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, які судом задоволені, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Боровицький О. А.
Сапальова Т.В.