Справа № 2а/2218/1682/12
Головуючий у 1-й інстанції: Дручкова С.П.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
07 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок та виплату пенсії,
В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача - УПФ України у м. Хмельницький - щодо відмови у призначенні йому пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження; зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату йому пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, починаючи з 1.01.2012 року.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 20 липня 2012 року даний позов задовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції- без змін виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи довічно. Вказані обставини підтверджуються посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідкою МСЕК, копії котрих наявні в матеріалах справи, а також не оспорюють ся відповідачем.
За змістом ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, можуть призначатися, за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках в розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду від 24.12.2010 року відповідача було зобов'язано з 01.08.2010 року здійснити позивачеві перерахунок пенсії у відповідності до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і на підставі зазначеного судового рішення йому було збільшено розмір пенсії, однак у листопаді 2011 року знову зменшено до колишнього рівня; з 1.01.2012 року було знову проведено її перерахунок, під час якого не було враховано заробітної плати за час перебування в зоні ЧАЕС.
З 1.01.2012 року набув чинності Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року.
Відповідно до п. 1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках.
Для обчислення пенсії позивачем було надано довідку про заробітну плату № 221 від 15.02.2002 року про розмір заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження з 29.09.1987 року по 03.12.1987 року.
Вказані обставини підтверджуються листом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від 29.03.2012 року за вих. № 340/Н-29, довідкою МСЕ серії АБ № 283170 від 12.12.2001 року, постановою Хмельницького міськрайонного суду від 24.12.2010 року, копією довідки «Хмельницьктеплокомуненерго» № 221 від 15.02.2002 року, копією довідки Хмельницького міськвійськкомату № 127 від 07.02.2003 р. та копією довідки «Хмельницьктеплокомуненерго» без номеру та дати видачі.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком сду першої інстанції про неправомірність дій відповідача, оскільки позивач не несе відповідальності зі збереження документів, а підстав вважати вказану довідку недостовірною у відповідача немає, крім того, сам період роботи позивача за період з 29.09.1987 року по 03.12.1987 року ніким не оспорюється.
З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Ватаманюк Руслан Васильович
Мельник-Томенко Жанна Миколаївна