Номер провадження: 22-ц/785/4431/15
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Парапан В. Ф.
07.05.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: судді Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.
При секретарі: Добряк Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства "ЖКС Південний", департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, виконавчого комітету Одеської міської ради, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області, про зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним та скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкту до експлуатації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним запису про державну реєстрацію прав власності, -
У листопаді 2013р. ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом та після уточнення позову просила: зобов'язати ОСОБА_2 за власні кошти відновити відповідно до ДБН несучу стіну квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі, що була демонтована під час реконструкції вказаної квартири, а саме: відновити стіну між приміщенням №1 площею 9,2 кв.м. та приміщення №6 площею 17,1 кв. м. згідно технічного паспорту квартири станом на 12.10.2011р.; визнати недійсною та скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт від 11.04.2012р. і декларацію про готовність об'єкту до експлуатації від 14.08.2012р. щодо реконструкції вказаної квартири, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на спірну квартиру, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради на їм'я ОСОБА_2 від 27.09.2012р. та запис КП "ОМБТІ та РОН" про державну реєстрацію прав у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_2 у період з 2011р. по 2012р. проводила ремонт у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1, при виконанні яких знесла несучу стіну в квартирі, унаслідок чого у її квартирі " 123, яка розташована в тому ж будинку на першому поверсі з'явилися тріщини на стінах та стелі квартири.
Також позивачка зазначала, що такі обставини загрожують міцності будинку і як наслідок на безпечне життя у житловому будинку.
Відповідачка та її представник позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням суду від 23.03.2015р. позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 власними силами і за свій рахунок відновити стіну між приміщенням №1 площею 9,2 кв.м. та приміщення №6 площею 17,1 м. кв. квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі, згідно технічного паспорту вказаної квартири виготовленого станом на 12.10.2011р. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, не дослідження і надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, на неповний, необ'єктивний та упереджений розгляд справи, просить рішення в частині задоволення позову скасувати й відмовити позивачу у його задоволенні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 здійснивши реконструкцію квартири шляхом знесення несучої стіни, допустила порушення прав мешканців житлового будинку, в тому числі і прав позивачки, пов'язаних з можливим руйнуванням та порушенням тривкості житлового будинку, в зв'язку з чим ці позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції з'ясовує таки обставини: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
За правилами ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як эдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічнийх вимог і правил експлуатації будинку.
Судом установлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2011р. є власником квартири АДРЕСА_2, на другому поверсі, а ОСОБА_4 є власником ? частини квартири №123, яка розташована на першому поверсі того ж житлового будинку.
В період з кінця 2011р. до початку 2012р. ОСОБА_2 самочинно, без дозвільної документації й затвердженої у встановленому законом порядку, здійснила реконструкцію квартири, а саме розширила проріз між коридором і жилою кімнатою шляхом демонтування несучої стіни та переносу її в глибину житлової кімнати площею 17,1 кв.м. У зв'язку з проведеними будівельними роботами по реконструкції квартири жила кімнати площею17,1 кв.м. була зменшена до 11,7 кв. м., а приміщення коридору збільшено з 9,2 кв.м. до 13,9 кв. м.
Суд першої інстанції визнав, що наведені обставини підтверджуються сукупністю такими доказами: висновком судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-2-1-11/14 від 10.10.2014р.,т.1, а/с. 177-191; приписом КП ЖСК "Північний" №10 від 15.05.2012р. на ім'я ОСОБА_2, т.1, а/с. 30; протоколом №10 від 20.02.2012р. про порушення ОСОБА_2 ст. 150 КУпАП, т.1, а/с. 32; план-схемою про самовільне перенесення несучої стіни, а/с. 27; актами перевірки від 20.02.202р. про встановлення факту самочинного будівництва, т.1, а/с. 25-26; розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 130р. від 07.03.2012р. "Про припинення робіт та приведення об'єкта самочинного будівництва за вказаною адресою до первісного стану у відповідності до технічної документації", т. 1, а/с. 34; постановою адміністративної комісії Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про притягнення ОСОБА_2 за ст. 150 КУпАП за самовільне переобладнання та перепланування жилих приміщень у своєї квартирі, т.1, а/с.73, іншими доказами, наведеними судом у рішенні.
Після проведення самочинної реконструкції квартири ОСОБА_2 замовила у ФОП - ОСОБА_5 розробку проекту реконструкції своєї квартири й отримавши необхідну документацію надала її до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про початок будівельних робіт, яка була затверджена 18.04.2012р. за №ОД 08212060042, а після надала до Інспекції декларацію про готовність об'єкта експлуатації, яка була зареєстрована 14.08.2012р. за №ОД 14212140326.
На підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 14.08.2012р. замість договору купівлі-продажу від 29.09.2011р., виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.09.2012р. на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_3.
У зазначеному свідоцтві вказано, що об'єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., відображених у технічному паспорті від 05.06.2012р., т.1, а/с. 45-47.
Згідно декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.04.2012р., проекту реконструкції квартири №127, договору купівлі-продажу від 29.09.2011р. та технічного паспорту зазначеної квартири від 12.10.2011р., видно, що загальна площа квартири №127 до реконструкції складала 65,6 кв.м., а житлова - 38,7 кв.м., т.1, а/с.108-113, 125-140.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013р., у задоволенні позову ОСОБА_4 до Інспекції ДАБК в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору: ОСОБА_2, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, КП "ЖКС "Південний", про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання нечинними та скасування декларації, свідоцтва та запису, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 адміністративні суди керувалися тим, що зі змісту декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.04.2012р. щодо реконструкції квартири, без змін геометричних розмірів та без зміни цільового призначення від 18.04.2012р. за №Д 08212060042 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 без змін геометричних розмірів та без зміни цільового призначення від 14.08.2012р. за ОД 14212140326 вбачається, що ОСОБА_2 вказана повна інформація, яка стосується об'єкту, згідно затвердженої форми.
Одеській апеляційний адміністративний суд визнав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у Інспекції ДБК в Одеській області не було підстав для відмови ОСОБА_2 у реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність об'єкта до експлуатації, або повернення даних декларацій на доопрацювання, оскільки ОСОБА_2 виконала всі необхідні умови, передбачені законодавством України в сфері містобудівної діяльності, для проведення реконструкції своєї квартири, т.1, а/с. 56-62, 266-269.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.12.2013р., що набрала законної сили, у задоволенні адміністративного позову Суворовської районної адміністрації Одеської області до ОСОБА_2, треті особи: виконавчий комітет Одеської міської ради, КП "ЖСК "Південний", Інспекція ДБК в Одеській області, ОСОБА_4 про приведення об'єкту самочинного будівництва (спірної реконструйованої квартири) у відповідність до технічної документації, відмовлено, т.2 а/с.5-6.
У цій постанові адміністративного суду визнано, що підстав для задоволення позовної заяви про приведення об'єкту самочинного будівництва у відповідності до технічної документації не вбачається.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції на вищевикладене не звернув уваги, а саме на те, що у зв'язку із видачею свідоцтва про право власності на спірну реконструйовану квартиру її загальна та житлова площі змінилися та був виданий на цю квартиру новий технічний паспорт.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Проте у порушення конституційного права відповідачки та вимог закону, суд зобов'язав ОСОБА_2 привести квартиру у попередній стан, згідно до технічного паспорту вказаної квартири, виготовленого станом на 12.10.2011р., який фактично втратив чинність та не відображає фактичний стан законно реконструйованої квартири та звузив її право власності на квартиру.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкту до експлуатації, свідоцтва про право власності та запису про державну реєстрацію, відмовлено, але рішення суду у цій частині не оскаржено.
Визнаючи, що проведеною реконструкцією квартири №127 порушені права позивачки суд першою інстанцією керувався висновком судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-2-1-111/14 від 10.10.2014р. про можливе руйнування та порушення тривкості житлового будинку.
Проте висновки зазначеної експертизи не містять таких обставин. За висновками цієї експертизи та показами експерта ОСОБА_6 в судовому засіданні, демонтаж вказаної ділянки стіни у квартирі №127 за зазначеною адресою, при умові, що вона є несучою, може спричинити до руйнування та порушення тривкості житлового будинку в цілому та суміжних квартир окремо, при умови невиконання перед проведенням реконструкції вказаної квартири наступного: не проведення обстеження технічного стану житлового будинку; не було визначено міцність матеріалів несучих конструкцій; не було виконано проект реконструкції; посилення несучих конструкцій, тощо.
На підтвердження своїх доводів про те, що унаслідок знесення несучої стіни в квартирі відповідачки, на стелі та стінах квартири ОСОБА_4 з'явилися тріщини, остання не надала суду жодного належного та допустимого доказу, хоча у відповідності до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України це є її обов'язком.
Як убачається з матеріалів справи та висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.10.2014р. відповідачка знесла несучу стіни у своєї квартирі довжиною 2,59 м. у якої раніше мався дверний проріз.
Ураховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не встановлено фактів незаконного будівництва в квартирі відповідачки, якими порушені права позивачки та порушені санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.
Ураховуючи наведене, рішення суду на підставі п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов'язання власними силами і за свій рахунок відновити стіну між приміщенням №1 площею 9,2 кв.м. та приміщення №6 площею 17,1 м. кв. квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі, згідно технічного паспорту вказаної квартири виготовленого станом на 12.10.2011року, відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді Апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан
В.О.Панасенков
Р.Д.Громік