Справа №469/822/14-ц 13.05.2015 13.05.2015
Провадження №22-ц/784/1160/15 Головуючий у 1-й інстанції : Старчеус О.П..
Категорія 34 Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.
Іменем України
13 травня 2015 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - Кутової Т.З.,
суддів:Крамаренко Т.В., Буренкової К.О.,
із секретарем судового засідання Харитоновою І.В.,
за участю: позивачки ФОП ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, представника відповідачки ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
фізичної особи підприємця ОСОБА_4
на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2015 року за позовом
фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_7
про
про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків
В липні 2014 року фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків.
Позивачка зазначала, що у неї, як у фізичної особи підприємця працювала продавцем за трудовим договором від 1 квітня 2013 року у магазині в с. Краснопілля Березанського району Миколаївської області. Після проведення 16 червня 2014 року ревізії в зазначеному магазині було виявлено недостачу в сумі 13 235 грн. 98 коп. Оскільки відповідачка добровільно відмовилась відшкодувати вказані збитки, позивачка просила стягнути з неї вказану суму.
В судовому засіданні позивачка зменшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачки половину вказаної суми, а саме 6617 грн. 99 коп., посилаючись на те, що в магазині працювала ще одна особа продавцем, яка погодилась відшкодувати половину встановлених збитків.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі фізична особа ОСОБА_4 просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги та стягнути з відповідачки 6617 грн. 99 коп. завданої матеріальної шкоди. Відповідачка вказувала на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти апеляційної скарги представник відповідачки посилалась на недоведеність вини ОСОБА_7 в заподіянні шкоди та просила залишити рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, позивачка ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі, що підтверджується, торговим патентом, виданим на ім'я останньої із строком дії з 17 січня 2012 року по 31 грудня 2016 року (а.с. 6).
На ім'я ОСОБА_4 видані також ліцензія від 12 лютого 2014 року та додаток до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами (а.с. 19, 20).
Відповідно до дозволу № 17 від 27 червня 2014 року Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області ОСОБА_4 дозволено розміщення об'єкту торгівлі в АДРЕСА_1 (а.с. 21).
1 квітня 2013 року ОСОБА_4 прийняла відповідачку ОСОБА_7 на роботу в зазначений магазин продавцем (а.с. 7-8). Вказаний договір підписано роботодавцем та працівником і зареєстровано 1 квітня 2013 року в Березанському районному центрі зайнятості.
Відповідно до умов вказаного договору працівник, тобто відповідачка ОСОБА_7 взяла на себе зобов'язання виконувати характеристики роботи продавця, а також реалізацію та збереження ТМЦ (товарно - матеріальних цінностей) продовольчих товарів (п. 2 договору).
Відповідно до положень пп 1, 2 ч. 1 ст 134 КЗоТ України, умовою повної майнової відповідальності є укладення працівником і підприємством письмового договору про взяття на себе працівником повної майнової відповідальності за незабезпечення цілісності майна, та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а також в разі якщо майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Позивачка, як на підставу стягнення з відповідачки грошової суми визначеної нею, як вартість товару недостачу якого виявлено в магазині під час роботи ОСОБА_7, посилалася на складений нею акт ревізії від 15 червня 2014 року (а.с. 9-18).
В даному акті міститься не чітко викладений перелік найменування товару, його кількість та вартість. Також відсутня інформація про отримання товару відповідачкою, товару який реалізовано та його залишок і відповідно вартість. Вказаний акт не визнано та не підписано відповідачкою. Відсутні також і накладні, чи будь-які первинні документи бухгалтерського обліку за якими було прийнято товар від постачальників. Вказані документи не надано і для проведення призначеної судом бухгалтерської експертизи.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, відповідно до положень ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження завдання збитків з вини відповідачки, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому суд дав вірну оцінку доказам, якими є покази свідків, зазначивши про те, що вони не мають правового значення для вирішення спору.
За такого, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, оскаржуване рішення, як таке що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що з відповідачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, не спростовують наведені висновки суду, оскільки наявність договору про повну матеріальну відповідальність не виключає необхідності доведення передачі конкретних матеріальних цінностей працівнику на підставі будь-яких документів бухгалтерського обліку.
Також, не має правового значення для вирішення спору посилання в апеляційній скарзі на те, що саме відповідачка забрала з магазину накладні на отримання товару та не надала їх суду для проведення експертизи. Так, відповідно до умов трудового договору з ОСОБА_7 на неї не покладено обов'язку щодо зберігання документів бухгалтерського обліку, а тому суд і не мав підстав для покладення саме на неї обов'язку надання вказаних документів. А в зв'язку з неправомірним вилученням відповідачкою з магазину товарних накладних, позивачка не позбавлена права на звернення до правоохоронних органів.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді