18.05.2015
справа №489/1414/15-ц
номер провадження 2/489/1212/15
ЗАОЧНЕ Рішення
Іменем України
18 травня 2015 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
секретаря Коденко К.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Управління державної еміграційної служби України у Миколаївській області, Служба у справах дітей адміністрації Ленінського району м. Миколаєва, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька
встановив:
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, після уточнення якого просила надати дозвіл на виїзд її малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в її супроводі без згоди батька ОСОБА_2 в період літніх (з 29 травня по 28 серпня) та зимових (з 28 грудня по 10 січня) канікул, починаючи з 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, за кордон до республік Білорусії, Туреччини, Болгарії та Російської Федерації.
У обґрунтування вимог вказала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 25.09.2009, від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею.
Позивач має намір повезти дитину на відпочинок та оздоровлення до республік Білорусія, Туреччини, Болгарії та Російської до свого теперішнього чоловіка ОСОБА_4, який працює за кордоном, але відповідач уникає вирішення питання щодо надання дозволу на виїзд дитини за кордон, що і стало причиною звернення її до суду.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задовольнити.
Відповідач та представники третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Відповідач заяву про розгляд справи за своєї відсутності та письмових заперечень проти позову до суду не надав. Про причину неявки в судове засіданні не повідомив.
У відповідності до статей 224, 225 ЦПК України судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.09.2003 по 25.09.2009, розірвання якого підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-ФП №048233.
Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2.
15.11.2013 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ФП № 099905.
Із пояснень позивача та довідки ПАТ Будівельна фірма «Миколаївбуд» від 09.02.2015 № 23 встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю.
Позивач пояснила, що відповідач дитиною не цікавиться, в той же час не може отримати його згоду на виїзд дитини за кордон для відпочинку та розширення її кругозору.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно вимог частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
За загальними правилами, встановленими статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон, а виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі, або в супроводі осіб, уповноважених ними. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, за нотаріальною згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Законодавство України передбачає також можливість судового вирішення спору щодо виїзду дітей за межі України без дозволу того з батьків, який безпідставно не надає згоду на виїзд дитини - частина друга статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та пункт 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Таким чином, законодавством передбачена можливість і необхідність вирішення у судовому порядку питання про надання дозволу на виїзд за кордон дитини, якій не виповнилося 16 років, із зазначенням конкретної країни, конкретної дати виїзду (разового), а не надання рішенням суду дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення держави перебування та конкретного періоду такого перебування, що у порушення статей 153, 157 СК України фактично позбавляє батька дитини можливості брати участь у вихованні та можливості особистого спілкування з нею.
У судовому засіданні позивач пояснила, що на протязі року має намір тимчасово в період літніх та зимових канікул відпочити в Російській Федерації та Республіці Болгарія.
Із змісту позову вбачається, що позивач просила дозволу на виїзд до чотирьох країн в період літніх і зимових канікул дитини до досягнення нею повноліття.
Враховуючи наведені вимоги матеріального права суд, приймаючи до уваги інтереси дитини та інтереси обох сторін, вважає задовольнити позов частково шляхом надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини без згоди батька з України до Російської Федерації та Республіки Болгарія у період літніх канікул з 01.06.2015 по 31.08.2015 та зимових канікул з 29.12.2015 по 10.01.2016 в супроводі матері із покладанням на останню обов'язку повернути дитину в Україну після закінчення терміну перебування за кордоном.
Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214,224, 225, 228 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд з України до Російської Федерації та Республіки Болгарії з метою відпочинку в період літніх канікул з 01.06.2015 по 31.08.2015 та зимових канікул з 29.12.2015 по 10.01.2016 малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2, видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського обласного управління юстиції 06.05.2004), без згоди батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у супроводі матеріОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1), зобов'язавши її повернути дитину в Україну після терміну перебування за кордоном, зазначеного в судовому рішенні.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).
У іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Суддя І.В.Коваленко
Повний текст заочного рішення
підписано 19.05.2015