14 травня 2015 року Справа № 5017/3760/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за первісним позовом: позивача: Пронюк В.Я. - дов. від 15.07.14, відповідача: Ельчібекян І.М. - дов. від 05.01.15,
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.07.14
у справі№5017/3760/2012 Господарського суду Одеської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"
простягнення заборгованості
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"
доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
провідшкодування майнової шкоди
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.04.15 розгляд справи відкладався до 14.05.15.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення 18 680 000 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 5 660 336,90 грн. пені, 842 427,24 грн. інфляційних витрат та 1 880 996,47 грн. - 3% річних. В обґрунтування позову, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/161/11 від 31.01.11 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.
Водночас до господарського суду із зустрічною позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 71 488 648,34 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного встановлення граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу. Товариство посилалося на те, що внаслідок погодження з НАК "Нафтогаз України" ліміту виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу при транспортуванні газорозподільними мережами на 2011 рік у розмірі меншому, ніж про це просило товариство, воно було змушено укласти договір з метою закупівлі газу в обсязі більшому, ніж необхідно, у зв'язку з чим зазнало збитків. Зустрічний позов обґрунтований статтями 1, 5, 6, 20, 224-226 Господарського кодексу України, статей 11, 16, 1166 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.14 (судді: Степанова Л.В., Брагіна Я.В., Погребна К.Ф.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 680 000 грн. боргу, 1 880 996,47 грн. - 3 % річних, 842 427,24 грн. інфляційних втрат. Первісний позов в частині стягнення з ПАТ "Одесгаз" 660 336,90 грн. пені залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України через неподання позивачем без поважних причини обґрунтованого розрахунку пені. Місцевий господарський суд, задовольняючи частково первісний позов, дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором у сумі 18 680 000 грн. Водночас, визнавши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього 1 880 996,47 грн. - 3 % річних, 842 427,24 грн. інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено через його недоведеність. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 22, 530, 549, 611, 612, 623, 625, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.14 (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) перевірене рішення у справі скасовано частково та викладено його резолютивну частину в іншій редакції. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 680 000 грн. боргу, 1 880 996,47 грн. - 3 % річних, 842 427,24 грн. інфляційних втрат, 4 445 509,89 грн. пені. В решті позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у ПАТ "Одесагаз" заборгованості у сумі 18 680 000 грн. за договором від 31.01.11. Водночас, здійснивши перерахунок суми пені, суд визнав підставним стягнення з відповідача за первісним позовом 4 445 509,89 грн. пені та відмовив у стягненні решти суми пені через сплив строку позовної давності. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" 68 126 317,09 грн. за шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу. Суд апеляційної інстанції визнав вимоги зустрічного позову у цій частині обґрунтованими. В іншій частині рішення місцевого господарського суду було залишено без змін. Апеляційний господарський суд керувався приписами статей 13, 549, 610, 61, 612, 1166 Цивільного кодексу України.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати в частині стягнення з нього 68 126 317,09 грн. за шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу і відмовити у зустрічному позові у вказаній частині. Він вважає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи статей 144, 173, 174 Господарського кодексу України, статей 11, 13, 509, 526, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 104 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на відсутності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, необхідного для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків. Товариство зазначає, що наказом ПАТ НАК "Нафтогаз України" від 29.11.10 №556 "Про використання підприємствами з газопостачання та газифікації природного газу для виробничо-технологічних потреб в 2011 році" було затверджено граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат для ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 30 147,3 тис. куб. м; що ПАТ "Одесагаз" цей наказ не оскаржувало, а отже відповідні обсяги газу були ним схвалені.
Від Публічного акціонерного товариства "Одесгаз" судом отримано відзив на касаційну скаргу.
Вищий господарський суд України (судді: Ємельянов А.С., Акулова Н.В., Владимиренко С.В.) постановою від 30.09.14 перевірену постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін з тих же підстав, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Верховний Суд України постановою від 18.03.15, постанову Вищого господарського суду України від 30.09.14 скасував в частині часткового задоволення зустрічного позову, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Вищий господарський суд України ухвалою від 14.04.15 прийняв касаційну скаргу та призначив її до розгляду. Суд касаційної інстанції переглядає справу в скасованій частині.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами вимог чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.01.11 між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" - постачальником та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/161/11. За умовами цього договору постачальник в 2011 році зобов'язався передати покупцеві імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити його в обсязі, зазначеному у пункті 2.1 договору. Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 30147,300 тис. куб. м. Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі і порядку, що передбачені чинним законодавством України та цим договором. За несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний період (пункти 6.1, 6.2 договору). Суди також установили, що між сторонами у справі було укладено низку додаткових угод до спірного договору, якими внесено зміни до договору, окрім іншого, щодо строків його дії, обсягів поставки газу тощо. В процесі розгляду спору суди установили, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов договору №14/161/11 від 31.01.11 упродовж січня 2011 року - березня 2012 року поставило, а ПАТ "Одесагаз" прийняло за актами приймання-передачі природний газ на загальну суму 145552188,16 грн. Установили суди і те, що покупець (ПАТ "Одесагаз") за період з 20.11.12 до 05.12.13 частково оплатив вартість отриманого природного газу, а тому його борг складає 18 680 000 грн. В процесі розгляду спору суди також установили, що ПАТ "Одесагаз" (лист від 03.09.10 №547-09) направило НАК "Нафтогаз України" для затвердження розрахунок виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу по ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 54001,260 тис. куб. м; що наказом НАК "Нафтогаз України" від 29.11.10 №556 "Про використання підприємствами з газопостачання та газифікації природного газу для виробничо-технологічних потреб в 2011 році" було затверджено граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат для ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 30 147,3 тис. куб. м. Вказаний наказ ПАТ "Одесагаз" не оскаржувало та він є діючим. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" 18 680 000 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 5 660 336,90 грн. пені, 842 427,24 грн. інфляційних витрат та 1 880 996,47 грн. - 3% річних. Предметом зустрічного позову є вимога Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 71 488 648,34 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного встановлення граничного обсягу виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат природного газу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.14 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 680 000 грн. боргу, 1 880 996,47 грн. - 3 % річних, 842 427,24 грн. інфляційних втрат. Первісний позов в частині стягнення з ПАТ "Одесгаз" 660 336,90 грн. пені залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.14 перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 680 000 грн. боргу, 1 880 996,47 грн. - 3 % річних, 842 427,24 грн. інфляційних втрат, 4 445 509,89 грн. пені. В решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Одесагаз" 68 126 317,09 грн. збитків. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Як убачається зі змісту касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", скаржник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції про стягнення з нього 68 126 317,09 грн. збитків та просить відмовити в цій частині зустрічного позову. В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені. Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, місцевий господарський суд визнав їх недоведеними. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову. При цьому, суди керувалися, окрім іншого, приписами статті 1166 Цивільного кодексу України. Проте висновки, до яких дійшли господарські суди попередніх інстанцій, визнаються передчасними з огляду на таке. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У розумінні приписів наведеної норми однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин. Як вже зазначалося, обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову про відшкодування майнової шкоди, ПАТ "Одесагаз" посилалося на те, що внаслідок погодження з ПАТ НАК "Нафтогаз України" ліміту виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат газу при транспортуванні газорозподільними мережами на 2011 рік у меншому розмірі, ніж просило товариство, останнє було змушено укласти спірний договір з метою закупівлі газу у більшому обсязі, ніж необхідно, у зв'язку з чим зазнало збитків. Оскільки між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини, які випливають із договору (договір купівлі-продажу природного газу №14/161/11 від 31.01.11), то підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1166 Цивільного кодексу України відсутні, чого не врахували суди. Окрім іншого, як на підставу зустрічного позову ПАТ "Одесагаз" посилався на приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України. Відповідно до приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Проте, ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди наведених приписів не врахували; суди не дослідили питання наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення в діях відповідача за зустрічним позовом, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Судові рішення у справі в частині як часткового задоволення зустрічного позову про стягнення збитків, так і відмови у його задоволенні, наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині зустрічного позову про стягнення 71 488 648,34 грн. збитків, з направленням матеріалів справи у вказаній частині на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, а касаційна скарга задовольняється частково.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.14 у справі №5017/3760/2012 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.14 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в частині зустрічного позову.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Головуючий, суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець