07 травня 2015 року м.Житомир справа № 806/725/15
час прийняття: 13 год. 30 хв. категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В.,
секретар судового засідання Карплюк А. І.,
за участю: позивача, представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Беспризванного А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказів №85 від 27.01.2015 р. і №22 о/с від 28.01.2015 р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Житомирській області № 85 від 27.01.2015 та наказ УМВС України в Житомирській області № 22 о/с від 28.01.2015 про звільнення ОСОБА_3 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області;
- поновити ОСОБА_3 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 28 січня 2015 року;
- зобов'язати Ємільчинський РВ УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначає, що обставини, викладені в оскаржуваних наказах не відповідають дійсності.
Позивач та представник позивача просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог у повному обсязі.
Представник Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області до суду не прибув.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, та пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Встановлено, що у період із 01.09.2000 по 28.01.2015 року ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ. На день звільнення перебував на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 85 від 27.01.2015 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" "за особисту недисциплінованість, ігнорування вимог наказів МВС № 81-2007, № 157-2007, № 90-2010 та № 155-2012 щодо зміцнення дисципліни і законності, поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось в уникненні від перевірки законності підстав керування транспортним засобом і відповідного медичного освідування, керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, старшого дільничного інспектора міліції СДІМ Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_3 звільнити з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС" (а.с. 6).
Наказом № 22 о/с від 28.01.2015 ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) (а.с. 7).
При дослідженні обставин, що стали підставою для винесення оскаржуваних наказів, судом встановлено наступне.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що " 26 січня 2015 року повертався на автомобілі "Део Ланос" д.н.з. НОМЕР_3 із с. Руденька Ємільчинського району до смт. Ємільчино. В смт. Ємільчино зупинився біля магазину, щоб здійснити покупки. Вийшовши з магазину, сів в авто та рушив в бік будинку, де проживаю разом із сім'єю. Під'їхавши до будинку № 13 по вул. Шевченка в смт. Ємільчино, вийшов із машини і почав рухатись в бік подвір'я, однак побачив, що до машини під'їхало службове авто ДАІ, з якого вишли троє працівників ДАІ, які в грубій формі повідомили про те, що я не зупинився на їх законну вимогу. Однак, я пояснив працівникам ДАІ, що не бачив, щоб мене хтось зупиняв та зауважив, що я є працівником міліції (свого прізвища я не називав). Працівники ДАІ запропонували мені пред'явити документи на право керування транспортним засобом, на що я відповів, що зараз занесу речі до будинку і виконаю їх вимогу. Після цих слів я зайшов у двір та попрямував до будинку. Вийшовши через кілька хвилин, помітив, що автомобіль ДАІ від'їжджає від мого будинку і вже знаходиться на чималій відстані. Про обставини, що мали місце ввечері 26.01.2015 я повідомив свого безпосереднього начальника вранці 27.01.2015".
На запитання суду, яка відстань від магазину, біля якого зупинявся позивач до будинку, де він проживає і біля якого до його під'їхали працівники ДАІ, ОСОБА_3 відповів, що орієнтовна відстань від магазину до будинку становить 100 метрів.
На запитання суду, чи бачив ОСОБА_3, коли від'їжджав від магазину автомобіль ДАІ та чи зупиняли його працівники ДАІ жезлом, що світиться, позивач відповів, що ані автомобіля ані працівників Державтоінспекції він не бачив, ніхто його автомобіль жезлом не зупиняв.
На запитання суду, з якою швидкість позивач рухався від магазину до будинку, біля якого до нього під'їхали працівники ДАІ, ОСОБА_3 відповів, що швидкість не перевищувала 40 км. на год., оскільки орієнтовна відстань від магазину до будинку становить 100 метрів.
На запитання суду, чи представлялись Ви працівникам ДАІ, позивач відповів, що ні, та зазначив, що сказав лише, що " я свій", працюю в міліції.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники ДАІ, а саме: старший прапорщик міліції ОСОБА_4 та старшина міліції ОСОБА_5, пояснили, що на виконання доручення УДАІ УМВС України в Житомирській області від 26.01.2015 та відповідно до постової відомості розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби, на службовому автомобілі здійснювали нагляд за безпекою дорожнього руху. Близько 19 год. 20 хв. 26 січня 2015 року помітили авто та прийняли рішення зупинити його для перевірки. Зупинку автомобіля здійснювали за допомогою жезла, що світиться. Однак, на законну вимогу авто не зупинилось, а пришвидшивши рух їхало у невідомому напрямку. Нами було прийнято рішення переслідувати дане авто, ввімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольорів та звукову сирену. Згодом авто звернуло у вулицю і зупинилось біля будинку. Підійшовши до водія, який вийшов з автомобіля "Део Ланос", ми представились, назвали причину зупинки та запропонували пред'явити посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб на що водій відповів, "я свій", і попросив зачекати кілька хвилин. Зайшовши у двір, закрив вхідні ворота. Під час розмови від водія відчувався різкий запах алкоголю, була незв'язна мова та почервоніння обличчя. Вийшовши з автомобіля, громадянин різко забіг за паркан приватного будинку. Після чого нами було вирішено перевірити автомобіль "Део Ланос" д.н.з. НОМЕР_3 по базі "АІПС". При перевірці, чи знаходиться транспортний засіб в розшуку, встановлено, що даний автомобіль в розшуку не перебуває, а власником є ОСОБА_6. В кінці зміни нами було складено рапорт, в якому зазначено вказані вище обставини."
На запитання суду, чому не було складено відповідні процесуальні документи про відмову ОСОБА_3 надати посвідчення водія та реєстраційні документи на авто, свідки пояснили, що оскільки ОСОБА_3 знаходився на приватній території, доступу до нього працівники ДАІ не мали, а тому про подію зазначили в рапорті, що складається в кінці зміни.
На запитання суду, хто є власником транспортного засобу "Део Ланос" д.н.з. НОМЕР_2, свідки відповіли, що власником зазначеного автомобіля є ОСОБА_3, однак, позивач заперечив дане, зазначивши, що власником ТЗ є його брат, - ОСОБА_7.
На запитання суду, чи пропонувалось ОСОБА_3 пройти медичне освідування на вміст алкоголю, свідки відповіли, що ні, не пропонувалось.
На запитання суду, скільки часу пройшло з того моменту, як ОСОБА_3 увійшов до будинку і до того часу, як автомобіль ДАІ від'їхав від його будинку по вул. Шевченка в смт. Ємільчино, свідки зазначили, що пройшло приблизно п'ять - сім хвилин.
На запитання суду, де працівниками ДАІ вчинились дій для зупинки транспортного засобу "Део Ланос" .н.з. НОМЕР_3, свідки відповіли, що авто зупинилось біля будинку по вул. Шевченка, після чого автомобіль ДАІ під'їхав до нього.
Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.
Статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", від 22.02.2006, № 3460-IV (далі - Закон) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни ( ст. 2 Закону).
Статтею 14 Закону встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС, від 12.03.2013, № 230, Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Пунктом 8.1. Інструкції визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з надходженням до УМВС України в Житомирській області інформації про порушення 26.01.2015 дисципліни старшим дільничним інспектором СДІМ Ємільчинського РВ майором міліції ОСОБА_3, т.в.о. начальника, полковником міліції ОСОБА_12 було видано наказ № 84 від 27.01.2015 про призначення та проведення службового розслідування (а.с. 25).
Підставою для винесення Наказу № 84 від 27.01.2015 слугував, як встановлено під час розгляду справи, рапорт т.в.о. начальника УДАІ УМВС України в Житомирській області, полковника міліції ОСОБА_13 від 27.01.2015 (а.с. 25 на звороті).
У висновку "Про результати службового розслідування за фактом грубого порушення дисципліни майором міліції ОСОБА_3" від 27.01.2015, зокрема, зазначено, що "факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та допущення будь-якого порушення правил дорожнього руху, майор міліції ОСОБА_3 категорично заперечив. Однак, таке твердження майора міліції ОСОБА_3 спростував опитаний міліціонер роти міліції громадської безпеки особливого призначення підпорядкованої УМВС сержант міліції ОСОБА_10, який ніс службу разом з працівниками ДПІ та повністю підтвердив протиправність дій зазначеного працівника міліції"
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при складанні висновку головним аргументом протиправності дій майора міліцій ОСОБА_3, що має стаж роботи в правоохоронних органах більше десяти років, є письмові пояснення сержанта міліції ОСОБА_10, які не підтверджені належними доказами.
Однак, допитати в якості свідка сержанта міліції ОСОБА_10 суд не має змоги, оскільки, як пояснив представник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, дана особа проходить службу в Луганській області, а тому його явка в судове засідання, враховуючи проведення антитерористичноїї операції на території Луганської області, є неможливою.
Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень свідків: старшого прапорщика міліції ОСОБА_4 та старшина міліції ОСОБА_5, оскільки, у висновку "про результати службового розслідування за фактом грубого порушення дисципліни майором міліції ОСОБА_3" чітко зазначено "низький професіоналізм інспекторів ДПС із забезпечення взводу супроводження роти ДПС ДАІ , підпорядкованої УМВС України в Житомирській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_4 та старшини міліції ОСОБА_5, недотримання ними вимог Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС України".
З огляду на викладене вище, суд вважає, що матеріали службового розслідування ґрунтуються виключно на поясненнях працівників ДАІ, професійні якості яких ставляться під сумнів керівництвом УМВС.
Окрім того, у вказаному висновку ставиться під сумнів факт порушення позивачем чинного законодавства України, що стало підставою для звільнення, оскільки зазначено: "уникнути можливої адміністративної відповідальності".
За клопотанням позивача, було допитано в якості свідка ОСОБА_11, начальника сектору ДІМ, який пояснив, що 26.01.2015 близько 20:00 бачив автомобіль, у якому знаходився ОСОБА_3 Транспортний засіб рухався у бік вул. Шевченка у смт. Ємільчино.
На запитання суду, чи бачив свідок автомобіль ДАІ, який з увімкненими проблисковими маячками та звуковою сиреною переслідував автомобіль, в якому знаходився ОСОБА_3, ОСОБА_11 відповів, що ніякого автомобіля ДАІ, не бачив.
На запитання суду, із якою швидкістю рухався ТЗ "Део Ланос" д.н.з. НОМЕР_2, свідок відповів, що швидкість не перевищувала 40 км/год, оскільки від магазину біля якого зупинявся позивач до будинку по вул. Шевченка, де разом із сім'єю проживає ОСОБА_3 незначна відстань, приблизно 100 метрів.
Отже, свідком спростовано твердження працівників ДАІ, щодо переслідування автомобіля позивача з проблисковими маячками та увімкненою сиреною.
Суд звертає увагу на той факт, що останнє стягнення у вигляді зауваження було застосовано до ОСОБА_3 01.02.2012 року, тобто майже за три роки до винесення оскаржуваних наказів. Отже, на день винесення наказів № 85 від 27.01.2015 та № 22 о/с від 28.01.2015, позивач не мав діючих дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 12 Закону, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Приписами ст. 14 Закону визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до п.24 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу з органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Під час розгляду справи встановлено, що висновки службового розслідування грунтуються виключно на поясненнях працівників ДАІ, компетентність та професіоналізм яких ставиться під сумнів керівництвом УМВС в Житомирській області. Разом з тим, при винесенні оскаржуваних наказів не було взято до уваги професійні якості позивача, відсутність дисциплінарних стягнень за остання кілька років, попередня поведінка ОСОБА_3, його ставлення до виконання службових обов'язків (як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, 26.01.2015 позивач мав відпочивати після чергування, однак знаходився на робочому місці і виконував покладені на нього службові обов'язки).
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на службі з виплатою йому грошового утримання за час вимушеного прогулу. Обов'язок по нарахуванню і виплаті грошового утримання покладається на Ємільчинський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому позивач проходив службу перед звільненням і отримував грошове утримання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №85 від 27 січня 2015 року та №22 о/с від 28 січня 2015 року .
Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 28 січня 2015 року.
Стягнути з Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 28.01.2015 року по 07.05.2015 року в сумі 13591 грн.
Постанову суду допустити до негайного виконання в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Лавренчук
Повний текст постанови виготовлено: 14 травня 2015 р.