14 травня 2015 року м.Житомир справа № 806/1334/15
час прийняття: 15 год. 40 хв. категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В.,
секретар судового засідання Костарчук О.Ф.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Шупікової Н. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов.,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення, просить:
- визнати дії старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шупікової Н.П. неправомірними щодо прийняття до виконання постанови ВДАІ від 22.01.2013, винесення 22.05.2014 постанови про відкриття виконавчого провадження та винесення 25.02.2015 постанови про закінчення виконавчого провадження, неправомірними;
- скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2014, винесену старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шупіковою Н. П. по виконавчому провадженню № 43378754 про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 680 грн адміністративного штрафу, визнавши її неправомірною;
- скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.02.2015, винесену старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шупіковою Н. П. по виконавчому провадженню № 43378751, визнавши її неправомірною.
В обґрунтування позову зазначає, що старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шупіковою Н. П. при винесенні Постанови про відкриття виконавчого провадження пропущено строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому відповідач не мала права вчиняти будь-які дії по виконанню Постанови ВДАІ № 014941 від 25.01.2013.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з мотивів, викладених в письмових запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Встановлено, що інспектором ВДАІ Житомирського РВ винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №041941 від 25.01.2013, якою притягнено ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Окрім того, у вказаній постанові зазначено, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в розмірі 680 грн. Як вбачається з відмітки на вказаній постанові, її копію направлено рекомендованим листом з повідомленням за вих. № 139 від 26.01.2013 (а.с. 45).
Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що 22.05.2014 при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43378754, при примусовому виконанні постанови ВДАІ від 25.01.2013 № 041941, старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шупіковою Н.П. пропущено строки, визначені ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрім того, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що державним виконавцем не повинні були вчинятися будь-які дії по виконанню постанови ВДАІ № 041941 від 25.01.2013, а тому і закривати дане виконавче провадження та направляти виконавчий документ за належністю до іншого ВДВС не мала підстав.
Однак, представник відповідача, заперечуючи зазначене представником позивача, пояснила, та матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції 13.03.2013 року у виконавчому провадженні ВП № 36958044 (а.с. 34). Однак, було встановлено, що боржник (ОСОБА_4) працює в ТзОВ "Рибні промислові технології", що знаходиться за адресою, яка територіально підвідомча Корольовському ВДВС Житомирського МУЮ, а тому державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, 11.12.2013 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 32).
Встановлено, що 20.05.2014 року до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції надійшла за підвідомчістю на виконання постанова № 041941 від 25.01.2013, видана ВДАІ Житомирського РВ.
Старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Шупіковою Н. П., 22.05.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43378754 (а.с. 38), яку направлена на адресу ОСОБА_4, що підтверджується копією Журнала реєстрації вихідної кореспонденції про відкриття виконавчого провадження (а.с. 54-56).
25.02.2015 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з тих причин, що ОСОБА_4 працює у ТзОВ "Глобинський м"ясокомбінат", що знаходиться у територіальній підвідомчості ВДВС Глобинського МУЮ (а.с. 43).
З огляду на викладене, суд вважає, що дії державного виконавця відповідають приписам чинного законодавства, що регулюють відносини в сфері виконавчого провадження, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що від дати винесення постанови ВДАІ № 041941 від 25.01.2013 та до дати винесення першої постанови про відкриття виконавчого провадження, що датується 13.03.2013 пройшло менше двох місяців. Отже, строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження" державним виконавцем дотримано.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження", від 21.04.1999, № 606-XIV (далі - Закон) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень", що затверджена Наказом Мін'юсту від 02.04.2012, № 512/5 (далі - Інструкція).
Частиною 1.ст. 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону, учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Приписами ч. 1. ст. 8 Закону визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Відповідно до статті 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";
10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 22 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Законом, зокрема статтею 49 встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 3.18.1. Інструкції, при завершенні виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава завершення виконавчого провадження з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору.
Статтею 20 Закону встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, при винесенні оскаржуваних постанов діяв у відповідності до приписів чинного законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов, - відмовити
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Лавренчук