Номер справи 658/2853/14-ц Головуючий в І інстанції Марків Т.А.
Номер провадження 22-ц/791/722/15 Доповідач: Пузанова Л.В.
Категорія: 27
2015 року травня місяця 12 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Пузанової Л.В.
Суддів:Фурман Т.Г.
Чиркової К.Г.
При секретарі:Бараш Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 05 січня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
В червні 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», що є правонаступником закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, зазначаючи, що 27 січня 2006 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 15191,20 грн. зі сплатою 25,08 відсотків річних за користування грошовими коштами із кінцевим терміном повернення до 27.07.2009 року та зобов'язалася щомісячно погашати кредит, сплачувати відсотки та комісію у визначених договором та Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) розмірах.
Посилаючись на порушення ОСОБА_5 договірних зобов'язань, банк просив стягнути з неї, з урахуванням стягнутих за судовим наказом від 20.08.2008 року 34526,97 грн., заборгованість за кредитним договором в розмірі 73066,34 грн.
12 грудня 2014 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, зазначаючи, що в 2013 році зазначений вище судовий наказ скасовано, тому просив суд стягнути з ОСОБА_5 14648,60 грн. заборгованості за кредитом, 37327,43 грн. відсотків за користування ним, 55608,21 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 3455,54 грн. штрафу (процентна складова), а всього 111 539,78 грн. та судові витрати.
Рішенням суду від 05 січня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 14 648,60 грн. заборгованості за кредитом; 14 615, 64 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом; 8874,72 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штрафу (фіксована сума); 1463,21 грн. штрафу (процентна складова), а всього 40 102,17 грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, зазначаючи, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, визначених ст. 109 ЦПК України, висновки суду щодо дотримання позивачем строку позовної давності не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а кредитний договір між сторонами не є укладеним, оскільки у заяві позичальника відсутні обов'язкові умови договору, передбачені Законом.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник позивача Сукач А.А. доводи скарги не визнала, рішення суду просила залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 27 січня 2006 року сторони уклали договір кредиту за умовами якого ОСОБА_5 отримала споживчий кредит у розмірі 15 191 грн. 24 коп. на строк 42 місяці (по 27 липня 2009 року включно) зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.
ОСОБА_5 зобов'язалася щомісяця в період з 21 по 28 число кожного місяця погашати заборгованість за кредитом, надаючи банку грошові кошти у розмірі 549 грн., що складається із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам.
Зміст укладеного сторонами договору зафіксований у заяві ОСОБА_5, як позичальника, яка містить підписи обох сторін правочину, в тому числі підпис представника банку, як позикодавця, тому відповідно до вимог ст. 207 ЦК України він (договір) вважається таким, що укладений у письмовій формі.
За умовами укладеної сторонами угоди відповідачка доручила банку, без додаткового узгодження, перерахувати кошти в день надання, в сумі 12251 грн. на поточний рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (продавця придбаного ОСОБА_5 товару за наведеним у заяві переліком), а також комісію на рахунок у Приватбанку (а.с. 8).
Позивач свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів виконав, а відповідачка повертала кредитні кошти та сплачувала проценти за користування ними з порушенням встановленого умовами договору графіка, а з травня 2006 року погашення кредитної заборгованості припинила.
В зв'язку з порушенням відповідачкою обов'язку повертати кредит частинами, банк в серпні 2008 року звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу щодо дострокового повернення нею частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому за користування кредитними коштами станом на липень 2008 року.
20 серпня 2008 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області видав судовий наказ, яким стягнув з ОСОБА_5 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитом в сумі 14648 грн. 60 коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 12919 грн.10коп., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань в сумі 6959 грн. 27 коп., а всього - 34 526 грн. 97 коп., а також судові витрати у розмірі 187 грн. 63 коп. (а.с.5).
В установленому ЦПК України порядку судовий наказ був виданий стягувачеві і пред'явлений ним до виконання, що підтверджується наданими суду апеляційної інстанції копіями постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 липня 2011 року та про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.04.2012 року з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити місце проживання та роботи боржника, рухоме майно відсутнє).
В процесі розгляду даної справи банку стало відомо про те, що ухвалою Каховського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року наведений вище судовий наказ від 20 серпня 2008 року за заявою ОСОБА_5 скасований, банку роз'яснено, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову (а.с. 53).
Відомості про те, що ухвала про скасування судового наказу була вручена ПАТ КБ «Приватбанк» раніше, ніж ним пред'явлено позов у даній справі (22.06.2014 року) в матеріалах справи відсутні.
В грудні 2014 року в зв'язку з одержанням інформації про скасування судового наказу, позивач збільшив заявлені ним позовні вимоги, заявивши про стягнення у позовному провадженні і грошових коштів, що були стягнуті невиконаним та скасованим судовим наказом.
Факт невиконання судового наказу відповідачка підтверджує, а із змісту ухвали суду про скасування судового наказу вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року ВДВС Каховського МРУЮ проводилися виконавчі дії з виконання судового наказу від 20.08.2008 року. Зокрема, державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника - ОСОБА_5, якій ухвалою Каховського міськрайонного суду від 05.02.2013 року поновлено строк на подання заяви про скасування судового наказу.
При вирішенні даної цивільної справи ОСОБА_5 заявила про застосування позовної давності (а.с. 51-52).
Позивач, заперечуючи проти застосування наслідків спливу позовної давності, послався на п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, з якими погодилася відповідачка і якими передбачена зміна тривалості позовної давності, а саме: її збільшення щодо усіх заявлених ним вимог, до п'яти років.
Згідно зі ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Погодившись з доводами позивача щодо застосування п'ятирічного строку позовної давності, суд не звернув увагу на те, що ним не надано належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались.
Надана апеляційному суду копія Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, затверджена наказом № 391 від 21.01.2006 року, що за твердженням представника банку діяла на час укладення сторонами кредитного договору, виготовлена таким чином, що прочитати текст документа неможливо, особливо це стосується пункту 5.5, яким ніби-то збільшено позовну давність до п'яти років. Належно виконану копію зазначеного документа представник банку на вимогу суду не надала.
Надані до суду першої інстанції Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не містять посилання на наказ, яким ці умови затвердженні та на дію цього наказу в часі (а.с. 9).
Представник позивача Сукач А.А. в суді апеляційної інстанції пояснила, що копія наведених вище Умов відповідачці, як позичальнику, не надавалася, окремо на положеннях цих Умов щодо збільшення позовної давності увага останньої на акцентувалася і додатково це питання з нею не погоджувалося і не обговорювалося, а, ознайомившись з Умовами надання споживчого кредиту, в тому числі й щодо тривалості позовної давності, та не висловивши своїх зауважень з цього приводу, ОСОБА_5 погодилася із збільшенням загальної і спеціальної позовної давності до п'яти років.
ОСОБА_5 факт домовленості сторін щодо збільшення позовної давності заперечує.
Враховуючи наведені вище обставини та відсутність підпису відповідачки на Умовах надання споживчого кредиту, колегія суддів вважає, що доводи банку щодо зміни тривалості позовної давності у спірних правовідносинах не підтверджені належними доказами, а тому висновок суду з цього приводу є помилковим.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при розгляді справи № 6-240 цс 14 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України (постанова від 11 лютого 2015 року).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність у три роки в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом і встановлена ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік в частині вимог про стягнення неустойки.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що початок перебігу позовної давності щодо вимог про стягнення кредитної заборгованості та пені, що утворилася до 20 серпня 2008 року необхідно обчислювати з дати скасування судового наказу - 15 лютого 2013 року, а до решти вимог - з 20 серпня 2008 року, виходячи з таких підстав.
Пред'явивши в серпні 2008 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, позивач, як кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, реалізувавши своє право шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення.
Відповідно до вимог ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, подання банком в серпні 2008 року заяви про видачу судового наказу перервало перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованих станом на липень 2008 року, та пені, яка підлягала нарахуванню в межах одного року перед зверненням кредитора до суду із заявою про видачу судового наказу.
Що ж стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з серпня 2008 року по 27 липня 2009 року (терміну дії договору), то враховуючи, що ці платежі носили характер щомісячних, строк позовної давності щодо останнього з них закінчився 27 липня 2012 року, тому звернувшись до суду з вимогою про їх стягнення 23 червня 2014 року, позивач пропустив позовну давність і у задоволенні цієї вимоги відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України слід відмовити.
Не підлягають задоволенню і вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення пені, нарахованої за період з серпня 2008 року по квітень 2014 року та штрафу (фіксованої частини та процентної складової від ціни позову), оскільки аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Враховуючи, що строк позовної давності за основною вимогою закінчився 27.07.2012 року, банк не вправі вимагати стягнення неустойки (пені, штрафу), за період з серпня 2008 року (дня зміненого строку виконання основного зобов'язання).
Разом з тим, оскільки строк звернення до суду із заявою про дострокове стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом за період з березня 2006 року по серпень 2008 року та пені за період з серпня 2007 року по серпень 2008 року (включно) позивачем дотримано та зважаючи, що строк для пред'явлення судового наказу на день його скасування та збільшення позовних вимог відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», що набрав чинності з 21.03.2011 року, не закінчився, колегія суддів вважає, що із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 14648,60 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 12919 грн. 10 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 4167 грн. 61 коп. (6959,29 - 2191,68), а всього підлягає стягненню - 31 735 грн. 31 коп.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визначеного до стягнення розміру заборгованості зі сплати процентів, пені та загальної суми боргу підлягає зміні із зменшенням розміру стягнутих процентів із 14615 грн. 64 коп. до 12919 грн. 10 коп., пені - із 8874,72 грн. до 4167,61 грн., а загальної суми стягнутих грошових коштів із 40 102,17 грн. до 31 735,31 грн.
Це ж рішення суду в частині стягнення штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1463,21 грн. (процентна складова) підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині за спливом позовної давності.
В решті частині доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Зокрема, твердження відповідачки про те, що спірний договір є неукладеним з тих підстав, що в отриманому нею екземплярі договору відсутній підпис представника банку та печатка банку, а також у заяві - позичальника, яку позивач вважає договором кредиту, зазначаються не всі обов'язкові умови договору, передбачені законом для кредитних договорів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Із змісту заяви - позичальника, яка підписана обома сторонами і відповідно до ст. 207 ЦК України свідчить про дотримання ними письмової форми договору, вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту, визначили розмір споживчого кредиту та процентів, що належать до сплати за користування кредитом, обов'язок позичальника повернути кредит, встановили строки і порядок повернення кредиту, відповідальність сторін, а також порядок надання кредиту шляхом його перерахування на рахунок продавця товарів, що і було зроблено банком відповідно до меморіального ордера від 30 січня 2006 року.
Правовідносини, які виникли у ОСОБА_5 із продавцем товарів, придбаних нею за кредитні кошти, виходять за межі правовідносин за кредитним договором, а тому обставини щодо отримання цих товарів і користування ними, як такі, що не стосуються предмета і підстав заявленого банком позову, не підлягали дослідженню та встановленню судом і не мають правового значення для вирішення даної справи.
Не може вплинути на висновки суду по суті спору і та обставина, що позивач не використав своє право заставодержателя і не звернувся до відповідачки з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, що було предметом придбання за кредитні кошти, оскільки відповідно до діючого в Україні законодавства застава є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, використання якого кредитором не є обов'язковим. Кредитор самостійно обирає спосіб захисту своїх порушених прав і не позбавлений можливості при наявності заставного майна звернутися з вимогою, в тому числі в судовому порядку, про стягнення позичених грошових коштів.
Звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу з дотриманням позовної давності та передавши виданий судом судовий наказ для примусового виконання у визначені законом строки, банк вправі вимагати стягнення витребуваних ним з дотриманням вимог закону грошових коштів в позовному провадженні навіть при скасуванні цього судового наказу поза межами встановленого договором кредиту терміну для виконання основного зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 частково задовольнити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 05 січня 2015 року частково змінити. Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом з 14 615 грн. 64 коп. до 12 919 грн. 10 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором з 8874,72 грн. до 4167 грн. 61 коп., а розмір визначеної до стягнення суми загального боргу зменшити з 40102,17 грн. до 31735 грн. 31 коп.
Це ж рішення суду в частині стягнення штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1463,21 грн. (процентна складова) скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову, заявленого до ОСОБА_5 в частині стягнення штрафу за пропуском позовної давності.
В решті частині це ж рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: