04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" травня 2015 р. Справа№ 910/19802/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників:
від позивача - Попович О.М., довіреність № 40-15-4953 від 17.10.2014;
від відповідача - Титикало Р.С., довіреність № б/н від 08.04.2015;
від третьої особи - Благодійної організації "Благодійний Фонд "Назарянин" - Гринюк В.Г., довіреність № б/н від 14.05.2014;
від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол" - представник не прибув;
розглянувши апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/19802/14 (колегія суддів у складі: Смирнова Ю.М. - головуючий суддя, судді - Ващенко Т.М., Спичак О.М.) за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Благодійної організації "Благодійний Фонд "Назарянин" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол" про зобов'язання здійснити перебудову
Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" здійснити перебудову об'єкта будівництва по вул. Артема, 84-а у Шевченківському районі міста Києва відповідно до затвердженого проекту шляхом знесення венткамери та вхідної групи підземного паркінгу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/19802/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При ухваленні зазначеного рішення суд дійшов висновку про те, що будь-які відхилення від затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту при будівництві венткамери та вхідної групи підземного паркінгу відсутні.
Стосовно ж доводів позивача про те, що спірні об'єкти збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети суд дійшов висновку про те, що оскільки суб'єктом права власності на таку земельну ділянку є територіальна громада, яка реалізує це право через органи місцевого самоврядування (в даному випадку - це Київська міська рада), а користувачем - Благодійна організація "Благодійний Фонд Назарянин" в межах договору від 02.09.1999, то саме ним, а не позивачу, і належить право ініціювання подання позову про зобов'язання проведення відповідної перебудови.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/19802/14 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що будівництво венткамери та вхідної групи підземного паркінгу було здійснено з відхиленням від затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту.
Представники апелянта та третьої особи - Благодійної організації "Благодійний Фонд "Назарянин" у справі в судовому засіданні 12.05.2015 надали пояснення, якими підтримали вимоги за апеляційною скаргою.
Представник відповідача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол" в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості участі представника у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін та третіх осіб не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на підставі звернення Благодійної організації "Благодійний Фонд "Назарянин" 29.10.2013 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил твариством з обмеженою відповідальністю "Мікол" на об'єкті будівництва: будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем та приміщенням по вул. Артема, 84а у Шевченківському районі міста Києва, про що складено акт від 29.10.2013.
Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою підрядною організацією ТОВ "Мікол" на замовлення ТОВ "Будінвест" на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №2002-Шв/С від 14.05.2010 виконуються будівельні роботи із будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем та приміщенням загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування.
У акті перевірки Інспекцією зазначено, що будівельні роботи виконуються з порушенням, а саме: на об'єкті будівництва неналежним чином ведеться загальний журнал робіт, в журналі бетонних робіт відсутні результати випробування контрольних зразків кубиків, а також, що огорожа будівельного майданчика встановлена не у відповідності будгенплану, на об'єкті будівництва відсутні необхідні заходи з індивідуального захисту робітників.
За результатами перевірки ТОВ "Мікол" видано припис від 29.10.2013 з вимогою зупинити виконання будівельних робіт з 29.10.2013 до усунення виявлених порушень та до 29.11.2013 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, 18.12.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил товариством з обмеженою відповідальністю "Мікол" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест", якою встановлено, що вимоги припису Інспекції від 29.10.2013 виконано не було.
За результатами цієї перевірки, Інспекцією 18.12.2013 знову видано припис товариству з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест", яким вимагалось з 18.12.2013 зупинити виконання будівельних робіт до усунення допущених правопорушень та до 18.01.2014 усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивачем, 28.01.2014 повторно проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, з боку ТОВ "ТОВ Будінвест" на об'єкті будівництва - будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем та приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування на вул. Артема, 84-а у Шевченківському районі міста Києва, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 28 січня 2014 року.
На підставі акта перевірки видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 28.01.2014.
За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2014 року №51/14/2/7/26-60/0602/02/2, відповідно до якої ТОВ "ТОВ Будінвест" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 21 924,00 грн.
Згідно постанови Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 лютого 2014 року №51/14/3/7/26-60/0602/02/2 ТОВ "ТОВ Будінвест" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацем 2 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 450 660,00 грн.
ТОВ "ТОВ Будінвест", вважаючи, що вказані постанови є протиправними, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування постанов від 06.02.2014 року №51/14/2/7/26-60/0602/02/2 та №51/14/3/7/26-60/0602/02/2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" задоволено; визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.02.2014 року №51/14/2/7/26-60/0602/02/2 та №51/14/3/7/26-61/0602/02/2.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у справі № К/800/38022/14 касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року - без змін.
Позивач у своєму позові, посилаючись на положення ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перебудову об'єкта будівництва на вул. Артема, 84-а у Шевченківському районі м. Києва відповідно до затвердженого проекту шляхом знесення венткамери та вхідної групи підземного паркінгу.
При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для знесення спірних об'єктів є наступне: 1) збудовані відповідачем венткамера та вхідна група підземного паркінгу є самочинним будівництвом, оскільки при здійсненні будівництва мало місце відхилення від затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту, з чим безпосередньо пов'язано дотримання державних стандартів, будівельних норм і правил; 2) об'єкт будівництва частково (венткамера та вхідна група підземного паркінгу) побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, можна виділити наступні ознаки самочинного будівництва:
- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;
- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;
- створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.
Положеннями ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Стосовно доводів позивача щодо будівництва венткамери та вхідної групи підземного паркінгу з відхиленням від затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту, слід зазначити наступне.
Так, позивач зазначає, що коригування проектної документації проекту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем та приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування на вул. Артема, 84-а у Шевченківському районі міста Києва" хоча і пройшло експертизу, проте спірні будови (венткамера та вхідна група підземного паркінгу) не відображені у: Змісті проекту (коригування); Завданні на проектування (коригуванні) та Висновку ДП "Укрдержбудекспертиза".
Наведені доводи апелянта є необґрунтованими та підлягають відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
ТОВ "ТОВ Будінвест", як замовником об'єкта будівництва, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.12.2012 №КВ11412244435 на будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщенням загально будинкового сервісу та торгівельної сфери обслуговування на вул. Артема, буд. 84-а, у Шевченківському районі міста Києва, який видано Інспекцією ДАБК у місті Києві.
З дозволу від 21.12.2012 №КВ11412244435 вбачається, що його видано на підставі проектної документації, затвердженої наказом ТОВ "Будінвест" від 17.11.2012 №50 та результатів експертизи проекту будівництва.
В пояснювальній записці до Проекту в розділі 2.2 "Генеральний план" (т. 1, а.с. 187) зазначено: "Паркінг, своєю конфігурацією і площею близький до габаритів ділянки. Для розміщення додаткових машиномісць використовується частина підземного паркінгу, яка розміщена на ділянці БФ "Назарянин" (згідно Інвестиційного контракту №1 між ТОВ "ТОВ Будінвест" та БФ "Назарянин" щодо передачі права користування земельною ділянкою та об'єктом нерухомості від 01.07.09) ".
Крім цього, у п. 7.4 розділу 7 "Опалення та вентиляція" пояснювальної записки проекту (т.1, а.с. 194) вказано зокрема наступне:
- "В паркінгу передбачається припливно-витяжна вентиляція з механічним спонуканням".
- "Розміщення вентиляційного обладнання передбачається в приміщенні вентиляційної камери".
- "В'їзди до паркінгу обладнуються електричними повітряно-тепловими завісами. Включення завіс зблоковано з відкриттям воріт".
Крім того, ТОВ "Мікол" розроблено проект (коригування) "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщенням загально будинкового сервісу та торгівельної сфери обслуговування на вул. Артема, буд. 84-а, у Шевченківському районі міста Києва".
Даний проект будівництва (коригування) Том-1 пройшов комплексну державну експертизу та отримав позитивний висновок Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза", що підтверджується його експертним звітом (т.1, а с. 197).
У змісті цього проекту (коригування) значиться план 2-го поверху на відм+4,200.
На кресленні зазначеного плану (т. 1, а.с 196) передбачено розміщення венткамери та вхідної групи підземного паркінгу (спірні будови).
Отже, у Проекті будівництва (коригування), який пройшов комплексну державну експертизу та отримав позитивний висновок, було передбачено будівництво спірних об'єктів.
Тому, наведені обставини безпідставно заперечуються апелянтом.
У експертному звіті щодо розгляду проектної документації по проекту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загально будинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування по вул. Артема, 84-а у Шевченківському районі м. Києва" (Коригування) (т.1, а.с. 197) вказано, що проектна документація розроблена з дотриманням необхідних вимог.
Додатково, проектування будівництва спірних об'єктів: венткамери та вхідної групи підземного паркінгу та позитивна експертиза цієї частини проекту чітко підтверджується додатком до експертного звіту (т.1, а.с. 198-200, а також т.2, а.с. 40-43)
Так, у додатку до експертного звіту №00-11430-12/ЦБ зазначено, зокрема наступне:
- "У підвальному поверсі на відм.-3,900 розташовано паркінг на 42 машино-місця із застосуванням системи, яка дозволяє дворівневе розміщення автомобілів. Паркінг забезпечено двома розосередженими в'їздами-виїздами і трьома розсередженими евакуаційними виходами. В частині підвального поверху на відм.-3,900 розміщені технічні приміщення (насосної станції автоматичного пожежогасіння, вентиляційної камери, насосної станції госппитного та протипожежного ваодопостачання з водо лічильником…".
- "У межах 1-го поверху на відм. 0,000 запроектовано три офісних приміщення з окремими входами, вхідна група житлової частини з приміщенням пожпоста, рампи в'їзду/виїзду до/з підземного паркінгу, венткамера паркінгу…".
З огляду на викладене, будь-які відхилення від затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту при будівництві венткамери та вхідної групи підземного паркінгу відсутні.
Отже, доводи апелянта в цій є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення позову.
Про помилковість висновків позивача свідчать і письмові пояснення ДП "Укрдержбудекспертиза" від 20.04.2015 № 433 (т.2, а.с. 38-39), надані останнім на вимогу апеляційного суду.
Так, у своїх поясненнях ДП "Укрдержбудекспертиза" підтвердило, що ним проводилися експертизи проекту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загально будинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування по вул. Артема, 84-а у Шевченківському районі м. Києва" та за результатом яких, було підтверджено, що надана проектна документація розроблена з дотриманням вимог нормативних актів, державних будівельних норм та стандартів у сфері будівництва.
Стосовно спірного питання, поставленого судом, про те, чи передбачалося проектом чи коригуванням до нього здійснення будівництва венткамери та вхідної групи підземного паркінгу, ДП "Укрдержбудекспертиза" підтвердило, останніми змінами до проекту передбачалося будівництво вказаних спірних об'єктів.
При цьому, ДП "Укрдержбудекспертиза", також посилається на додаток до експертного звіту від 31.08.2012.
З огляду на викладене, позивачем не доведено існування такої ознаки самовільного будівництва (за вимогами ст. 376 Цивільного кодексу України) як будівництво без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Стосовно доводів апелянта про те, що спірні об'єкти збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем.
Частинами 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено можливість визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно), а також передбачено можливість в судовому порядку на вимогу власника (користувача) земельної ділянки визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Отже, у разі, якщо об'єкт будівництва віднесено до самочинного будівництва за ознакою, що його збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, право на звернення до суду із позовом про зобов'язання проведення відповідної перебудови належить власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 Цивільного кодексу України), а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано спірні об'єкти, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває у користуванні Благодійної організації "Благодійний Фонд Назарянин" на праві постійного користування згідно договору від 02.09.1999, укладеного з Київською міською радою.
За умовами цього договору Благодійній організації "Благодійний Фонд Назарянин" надано у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 986 кв.м строком на 24 роки для обслуговування жилого будинку і господарських будівель по вул. Студентська, 3 у Шевченківському районі м. Києва. Вказаний договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.09.1999 за № 91-6-00056.
Таким чином, суб'єктом права власності на таку земельну ділянку в силу положень ст. 80 Земельного кодексу України є територіальна громада, яка реалізує це право через органи місцевого самоврядування (в даному випадку - це Київська міська рада), а користувачем - Благодійна організація "Благодійний Фонд Назарянин" в межах договору від 02.09.1999, яким і належить право ініціювання подання позову про зобов'язання проведення відповідної перебудови.
Обставин щодо наявності у позивача підстав для звернення до господарського суду з позовом про знесення відповідачем спірних об'єктів на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України, зокрема, частин 1 та 7 вказаної норми, судом не встановлено.
Апелянтом наведений висновок суду першої інстанції жодним чином не спростовано.
Аналогічної позиції про те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ дотримується також і Вищий господарський суд України у постанові від 16.04.2015 у справі № 910/9815/14 за позовом Благодійної організації "Благодійний Фонд "Назарянин" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, що існував до порушення прав зі сторони відповідача та зобов'язання останнього знести (демонтувати) самовільно збудовані відповідачем огорожу та капітальні споруди (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 8 000 000 000691:132:019 на вул. Студентській, 3, в Шевченківському районі м. Києва.
Так, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, зокрема наступне.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або користування належним йому майном.
Далі вказується на не дослідження апеляційним судом (який задовольнив позов) істотної обставини справи щодо протиправності поведінки відповідача, тобто вчинення останнім таких дій, які б об'єктивно порушували права позивача і були протиправними. При цьому, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи відповідача про те, що забудова здійснювалася за згодою позивача, що між ними 01.07.2009 було укладено інвестиційний контракт, за умовами якого БФ "Назарянин" передав ТОВ "ТОВ Будінвест" як інвестицію право використати частину земельної ділянки для будівництва на ній паркінгу згідно з проектною документацією, та отримати натомість парко місце у власність і можливість користування вільними гостьовими парко місцями…
Отже, крім висновку суду 1-ї інстанції щодо відсутності повноважень позивача у даній справі на подачу позову про знесення спірних об'єктів з тих підстав, що їх збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, слід врахувати наведене у постанові Вищого господарського суду України по справі № 910/9815/14, обставини у якій є тими ж, що і у даній справі - № 910/19802/14.
Колегія апеляційного суду, дійшла висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, тобто вчинення останнім таких дій, котрі б об'єктивно порушували права позивача і були протиправними.
Так, забудова земельної ділянки здійснювалася за згодою БФ "Назарянин", між яким та ТОВ "ТОВ Будінвест" 01.07.09 і було укладено інвестиційний контракт №1, за умовами якого БФ "Назарянин" передав ТОВ "ТОВ Будінвест" як інвестицію право використати частину земельної ділянки для будівництва на ній паркінгу згідно з проектною документацією, та отримати натомість парко місце у власність і можливість користування вільними гостьовими парко місцями.
В проекті будівництва зазначалося про укладення вказаного контракту.
Представник БФ "Назарянин" заперечував укладення вказаного контракту, зазначаючи про наявність у справі лише його копії та відсутність оригіналу.
В засіданні апеляційного суду 12.05.2015 представником відповідача було надано до огляду оригінал інвестиційного контракту №1 від 01.07.09, додаткової угоди №1 до нього від 30.10.2009 та попереднього договору про наміри від 23.06.2009.
В дослідженні вказаних доказів прийняв участь зокрема і представник БФ "Назарянин", який після огляду підтвердив факт наявності оригіналу контракту.
Зазначений договір недійсним не визнавався та є чинним на даний час.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене та враховуючи наявність згоди БФ "Назарянин" на забудову земельної ділянки протиправність поведінки відповідача відсутня.
Відсутність протиправної поведінки відповідача виключає можливість задоволення негаторного позову, на що звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові по справі № 910/9815/14 (зазначалося вище).
Враховуючи все вищевикладене, підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, слід зазначити, що питання правомірності будівництва також досліджувалося при розгляді в порядку адміністративного судочинства справи №826/3248/14.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" задоволено; визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.02.2014 року №51/14/2/7/26-60/0602/02/2 та №51/14/3/7/26-61/0602/02/2.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у справі № К/800/38022/14 касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року - без змін.
При розгляді вказаної справи суди також дійшли висновку про недоведеність того, що спірні об'єкти будівництва, а саме венткамера та вхідна група підземного паркінгу не були відображені в проектній документації, а також того, що земельна ділянка на якій здійснено будівництво цих об'єктів, не відведена для цієї мети.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.
Таким чином, рішення в адміністративній справі №826/3248/14 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі - № 910/19802/14, не можуть йому суперечити.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/19802/14 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/19802/14 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко