04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" травня 2015 р. Справа№ 910/14578/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Федорчука Р.В.
Майданевича А.Г.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.05.2015 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» в особі директора Линника Вадима Вадимовича на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року
у справі № 910/14578/14 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» в особі
директора Линника Вадима Вадимовича
до приватного підприємства «Нива - В.Ш.»
треті особи: 1) Державна виконавча служба України
2) публічне акціонерне товариство «Комерційний банк
«Експобанк»
про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року у справі № 910/14578/14 у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» в особі директора Линника Вадима Вадимовича до приватного підприємства «Нива - В.Ш.», треті особи Державна виконавча служба України, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів - відмовлено повністю.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції від 05.12.2014 року, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року у справі № 910/14578/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Синиця О.Ф., судді Шевченко Е.О., Ткаченко Б.О. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
24.02.2015 року розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Синиці О.Ф. на лікарняному, призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи.
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» в особі директора Линника Вадима Вадимовича у справі № 910/14578/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В. справу № 910/14578/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судових засіданнях 25.03.2015 року, 15.04.2015 року, 27.04.2015 року та 06.05.2015 року представники скаржника надали суду свої пояснення по справі в яких, просили оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати на підставі доводів зазначених в апеляційній скарзі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» у судових засіданнях 25.03.2015 року, 15.04.2015 року, 27.04.2015 року та 06.05.2015 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року залишити без змін.
Представник Державної виконавчої служби України у судовому засіданні 25.03.2015 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі позивача, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та таким що винесене без порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому у судові засідання 15.04.2015 року, 27.04.2015 року та 06.05.2015 року представник Державної виконавчої служби України не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Крім того, представники ПП «Нива - В.Ш.» у судові засідання суду апеляційної інстанції ні 25.03.2015 року, ні 15.04.2015 року, ні 27.04.2015 року та 06.05.2015 року не з'явились. Про час та місце розгляду даної справи відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представників сторін що з'явились в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Державна виконавча служба України та ПП «Нива - В.Ш.» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь представників сторін, що не з'явились, у судовому засіданні 06.05.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року по справі № 910/14578/14 слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.01.2007 року між ПАТ «КБ» Експобанк» та ТОВ «Даском» було укладено договір кредитної лінії №01/07, за яким ПАТ «КБ» Експобанк» зобов'язався відкрити кредитну лінію на ім'я ТОВ «Даском» та надати останньому кредити, загальний розмір яких повинен не перевищувати 440000,00 доларів США, змінений угодою від 04.09.2007 року до 4000000,00 доларів США, угодою від 24.01.2008 року до 5000000,00 доларів США та угодою від 15.01.2009 року до 4400000 доларів США на умовах забезпеченості кредитів, їх цільового використання, строковості повернення та платності, а ТОВ «Даском» в свою чергу взяло на себе зобов'язання повернути позивачу кредити, сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом та комісію за кредитне обслуговування. Термін закінчення дії кредитної лінії встановлено 13.02.2009 року.
Норма ч. 1 ст. 564 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії, 31.01.2007 року між ПАТ «КБ» Експобанк» та ТОВ «Даском» було укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме будівля складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2678,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. та зареєстрований в реєстрі за №427.
Також, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Даском» за договором кредитної лінії від 19.01.2007 року між ПАТ «КБ» Експобанк» та Линник В.В. 22.10.2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого Линник В.В. поручився перед ПАТ «КБ» Експобанк» за виконання ТОВ «Даском» зобов'язань за договором кредитної лінії усім своїм майном як солідарний боржник.
У зв'язку із невиконанням ТОВ «Даском» умов договору кредитної лінії ПАТ «КБ» Експобанк» звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі №1013/8999/2012 від 13.12.2012 р. позов ПАТ «КБ» Експобанк» було задоволено та стягнуто солідарно з Линник Вадима Валентиновича та ТОВ «Даском» на користь ПАТ «КБ» Експобанк» заборгованість за договором кредитної лінії №01/07 від 19.01.2007 року на загальну суму 4471499,85 доларів США, 13865002,64 грн. та судові витрати у розмірі 1809,50 грн. 13.02.2013 року Ірпінським міським судом Київської області у справі №1013/8999/2012 на виконання вищевказаного рішення виданий відповідний виконавчий лист.
07.03.2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36920134 про примусове виконання виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №1013/8999/2012 від 13.02.2013 року.
Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'яти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У зв'язку із невиконанням боржником рішення суду в добровільному порядку старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. для встановлення зареєстрованого майна боржника, відкритих рахунків в банківських установах боржника, було надіслано відповідні запити.
07.05.2013 року ПАТ «КБ» Експобанк» звернулось до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з листом вх. №35-1519 в якому повідомив, що ТОВ «Даском» згідно іпотечного договору в забезпечення своїх зобов'язань за договором кредитної лінії №01/07 від 19.01.2007 року передало ПАТ «КБ» Експобанк» в іпотеку будівлю складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2678,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А та просило під час примусового виконання рішення використовувати дану інформацію.
18.07.2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. при примусовому виконанні виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №1013/8999/2012 від 13.02.2013 року винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №36920134.
Відповідно до п. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Згідно з п. 2 ст. 57 вказаного Закону України арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
04.09.2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. при примусовому виконанні виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №1013/8999/2012 від 13.02.2013 року складено акт опису й арешту майна, зокрема будівлі складу бланків та квитків (в літері Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А. Описане майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1.
Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
31.10.2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. при примусовому виконанні виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №1013/8999/2012 від 13.02.2013 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно якої призначено ТОВ «Консалтинговий центр «Маркон» в особі Польовничого Р.С. (надалі -оцінювач) надавши висновок, звіт про оцінку майна, що визначене у акті опису й арешту майна від 04.09.2013 року.
27.12.2013 року. оцінювачем складено звіт про оцінку вартості майна - об'єкт незавершеного будівництва реконструкції будівлі складу бланків та квитків (літ. Б) під офісний центр, що знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А. Відповідно до висновку станом на 20.11.2013 року ринкова вартість зазначеного майна без урахування ПДВ становить 14050000,00 грн.
25.01.2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження ВП №36920134, згідно з якою накладено арешт на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, що належить ТОВ «Даском».
Згідно п. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Пунктом 2 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
Наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999 року затверджено Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (надалі - тимчасове положення).
Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказане тимчасове положення визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.
Згідно п. 1.2 тимчасового положення прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.
Пунктом 3.1 тимчасового положення визначено, що орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.
Розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна не повинен перевищувати з урахуванням податку на додану вартість 15 відсотків від вартості мана. У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, спеціалізована організацій здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі прилюдних торгів суму винагороди, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок спеціалізованої організації, на який необхідно сплатити дані кошти.
Визначення спеціалізованих організацій, які можуть здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах та на комісійних умовах визначається Положенням про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2003 р. №136/5.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення договору не вимагає конкурсних засад, відповідно до пункту 4.5.2 інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, оскільки він направлений на виконання генерального договору про реалізацію арештованого майна, що був укладений на тендерній (конкурсній) основі, згідно із положенням про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 07.02.2014 року між Державною виконавчою службою України (далі - ДВС України) та приватним підприємством «НИВА-В.Ш.» (далі - спеціалізована організація) було укладено договір №14/1 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 4 від 23.01.2012 року (далі - генеральний договір) з надання послуг з реалізації арештованого нерухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Так, за цим договором ДВС України передає спеціалізованій організації нерухоме майно арештоване державним виконавцем (далі - майно), а спеціалізована організація надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами України, Тимчасовим положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 і зареєстрованим в Мін'юсті України 02.11.1999 року за №745/4038 (п. 1.2 договору).
На прилюдні торги передається арештоване нерухоме майно (предмет іпотеки) за наступною характеристикою: нерухоме майно (предмет іпотеки) арештоване при примусовому виконанні виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №1013/8999/2012 від 13.02.2013 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження №36920134 від 07.03.2013 року. Загальна сума стягнення 4 471 499,85 доларів США та 13 865 002,64 грн. Акт опису й арешту майна від 04.09.2013 року.
Найменування майна, яке передається на прилюдні торги: нерухоме майно: будівлі складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2 678,30 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А і є власністю ТОВ «Даском». Стягувач - ПАТ «КБ» Експобанк». Стартова (початкова) ціна становить 14 050 000,00 грн. без урахування ПДВ (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору винагорода організатора прилюдних торгів за цим договором становить 14,9%, з урахуванням ПДВ від продажної ціни предмета іпотеки (майна).
Оскільки, вказаний розмір винагороди повністю відповідає вимогам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставним посилання скаржника на завищення суми винагороди організатора прилюдних торгів.
Згідно п. 3.5 тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20.05.2003 року, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 року за №388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.
Відповідно до п. 3.6 тимчасового положення зміст інформаційного повідомлення повинен містити: найменування, опис і характеристику нерухомого майна; його місцезнаходження (адресу); стартову ціну; строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; дату, час та місце ознайомлення з майном; дату, час та місце проведення прилюдних торгів; реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги; кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах; інші відомості, потрібні для проведення прилюдних торгів.
Згідно з п. 3.7 тимчасового положення підготовка до реалізації включає до себе проведення інвентаризації, збирання, аналіз інформації та розробку пропозицій щодо стану поточного та перспективного використання арештованого майна з метою надання потенційним покупцям більш повної інформації щодо майна, яке реалізується, а також документальне та технічне забезпечення підготовки майна до продажу тощо.
Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.02.2014 року на сайті Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна було опубліковано повідомлення про торги № 538370 з продажу будівлі складу бланків та квитків, загальною площею 2 678,30 кв.м., за стартовою ціною 14 050 000,00 грн., які будуть проведені 11.03.2014 року.
Колегія суддів погоджується з тим, що повідомлення про прилюдні торги містить необхідну кількість даних для того, щоб донести до потенційних покупців основну та необхідну інформацію щодо проведення торгів. Разом з цим, у повідомленні було вказано номер телефону та місцезнаходження організатора торгів. Відтак, зацікавлені особи мали можливість з'ясувати додаткові відомості про прилюдні торги та майно, що виставлене для реалізації, зателефонувавши або безпосередньо звернувшись до їх організатора. Крім того, оголошення було опубліковано за 18 днів до проведення торгів (тоді як тимчасовим положенням встановлено, що оголошення публікується не пізніше як за 15 днів до дня проведення торгів), що спростовує доводи скаржника про не залучення зацікавлених осіб у придбанні майна.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, порядок підготовки і проведення прилюдних торгів, визначений зокрема п. 37 тимчасового положення є обов'язковим у разі проведення повторних торгів.
Згідно п. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Зазначене також закріплене в пункті 1.4 тимчасового положення де визначено, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Частина 3 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» визначає, що організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в газеті «Експрес об'ява» №28-30 (4966) від 21-27/02.2014 року та газеті «Газета по-українськи» №14 (1665) від 21.02.2014 року містяться оголошення про те, що ПП «НИВА-В.Ш.» проводить прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: Лот №44, будівля складу бланків та квитків загальною площею 2 678,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А і є власністю ТОВ «Даском» (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14; фактична адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 61-А; код ЄДРПОУ 31281256) за початковою (стартовою) ціною 14 050 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету міністрів України №1287 від 17.11.1997 р. «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів» державну реєстрацію таких друкованих засобів масової інформації здійснюють: загальнодержавної, регіональної (двох і більше областей) та/або зарубіжної сфери розповсюдження - Державна реєстраційна служба; місцевої сфери розповсюдження - структурні підрозділи головних управлінь юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, м. Києві та м. Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, газета «Експрес об'ява» має свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ №13647-2621ПР від 19.11.2007 року, видане Міністерством юстиції України. Газета «Газета по-українськи» також має свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ №10028 від 04.07.2005, видане Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.
З наведених свідоцтв вбачається, що газета «Експрес об'ява» та газета «Газета по-українськи» є друкованими засобами масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 43 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з п. 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Частина 5 статті 43 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна.
В матеріалах справи наявний лист спеціалізованої організації №148/14 від 19.02.2014 року яким повідомлено Державну виконавчу службу України, ТОВ «Даском» та ПАТ «КБ» Експобанк» про призначення прилюдних торгів з реалізації майна на 11.03.2014 року.
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Даском» було належним чином повідомлене про дату, час і місце проведення спірних прилюдних торгів, а тому доводи скаржника про порушення відповідачем положень 3.11 тимчасового положення щодо повідомлення про їх проведення ТОВ «Даском» є безпідставним.
Відповідно до п. 3.12 тимчасового положення для участі в прилюдних торгах покупець подає спеціалізованій організації: заяву про участь у прилюдних торгах; документи, що підтверджують сплату гарантійного внеску.
Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника.
З матеріалів справи вбачається, що для участі у прилюдних торгах з реалізації майна, яке належить ТОВ «Даском», було зареєстровано два учасники: Аш Валерій Петрович та ПАТ «КБ» Експобанк» через представника за довіреністю Поліщука Павла Ярославовича, сплата якими гарантійного внеску підтверджується платіжними дорученнями №авт/472437 від 04.03.2014 року та №1 від 05.03.2014 року.
В той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції, положеннями законодавства, яким регулюється питання підготовки та проведення прилюдних торгів, не передбачено право сторін виконавчого провадження вимагати від організатора таких торгів пред'явлення доказів сплати учасниками гарантійного внеску, так само як і не передбачено обов'язку спеціалізованої організації надавати такі відомості.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що відмова спеціалізованої організації у наданні боржнику відомостей про сплату учасниками торгів гарантійного внеску не може розцінюватись як порушення законодавства та бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки.
За результатами проведених 11.03.2014 року прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що належить позивачу, ПП «НИВА-В.Ш.» складено протокол №14/1/44 згідно якого переможцем торгів визнано ПАТ «КБ» Експобанк» через представника за довіреністю Поліщука Павла Ярославовича. Даний протокол був підписаний та отриманий представником ПАТ «КБ» Експобанк» Поліщуком П.Я.
11.03.2014 року Державною виконавчою службою України складено акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна №202/14, який затверджений начальником відділу та скріплений печаткою цього органу, що виданий покупцеві майна - будівлі складу бланків та квитків (літ. Б) загальною площею 2 678,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А - ПАТ «КБ «Експобанк».
12.03.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. видано свідоцтво за реєстровим №292, яким посвідчено, що ПАТ «КБ» Експобанк» належить на праві власності майно - будівля складу бланків та квитків (літ. Б) загальною площею 2 678,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій визначає Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року. Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Разом із тим аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцію про проведення виконавчих дій можна дійти до висновку, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»).
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до положень зазначених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15.12.1999 року). Правила ж проведення прилюдних торгів визначені тимчасовим положенням.
Як зазначалося вище, цим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.
Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1 - 3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
Оскільки, зі змісту ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме тимчасовим положенням.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» то як вірно зазначив суд першої інстанції, такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів №14/1/44 від 11.03.2014 року з реалізації нерухомого майна ТОВ «Даском», на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було доведено порушення його права внаслідок результатів торгів від 11.03.2014 року, у зв'язку із чим судом першої інстанції правомірно було відмовлено у позові.
Доводи скаржника, щодо порушення відповідачем семиденного строку розміщення на сайті інформації про проведення торгів з дня підписання договору, та було опубліковано лише 21.02.2014 року судова колегія вважає не можуть бути достатніми підставами для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, після розміщення вказаної інформації на сайті Системи реалізації конфісковано та арештованого майна і до проведення торгів 11.03.2014 року у скаржника було достатньо часу та можливості для вчинення відповідних дій для реалізації своїх прав та обов'язків.
Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом безпідставно відхилено заяву про збільшення позовних вимог від 12.11.2014 року, відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову від 25.11.2014 року та відмовлено у клопотанні про залучення до участі у справі третьої особи - ТОВ «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп», виходячи з наступного.
Як вбачається з заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив визнати проведені 11.03.2014 року ПП «Нива-В.Ш.» прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки): будівлі складу бланків та квитків (літера Б), загальною площею 2678,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, і належить ТОВ «Даском», такими, що проведені з порушенням вимог закону, а складений за результатами їх проведення протокол №14/1/44 від 11.03.2014 року - недійсним. Крім того, просив визнати незаконним і скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, серія та номер: 292, видане 12.03.2014 року ПАТ «КБ «Експобанк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М. на нерухоме майно, що складається з будівлі складу бланків та квитків загальною площею 2678,30 кв.м. (літера Б), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Із поданої позовної заяви (з урахуванням прийнятих судом уточнень позовних вимог) вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання недійним затвердженого генеральним директором ПП «Нива-В.Ш.» 11.03.2014 року протоколу №14/1/44 від 11.03.2014 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки): будівлі складу бланків та квитків загальною площею 2678,30 кв.м. (літера Б), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А і належить ТОВ «Даском».
Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 році № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.
З урахуванням викладеного, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог (в частині пред'явлення додаткових вимог).
Щодо заяви позивача про вжиття на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «КБ «Експобанк» вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, що складається з будівлі складу бланків та квитків загальною площею 2 678,30 кв. м. (літера Б), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, зокрема: відчужувати у будь-який спосіб це майно, вчиняти будь-які дії спрямовані на набуття чи зміну, виникнення, перехід або припинення прав на це майно, передавати це майно у володіння, користування, розпорядження чи управління, забезпечувати виконання зобов'язань цим майном, вчиняти будь-які правочини щодо цього майна; заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора, проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що складається з будівлі складу бланків та квитків загальною площею 2678,30 кв. м. (літера Б), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно із п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїй постанові від 13.08.2008 року у справі № 6/166.
Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року).
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, постановою Національного банку України від 24.09.2014 року № 597 віднесено публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014 року №97 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «КБ «Експобанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Даском» про вжиття заходів до забезпечення позову з тієї підстави, що за приписом п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Щодо клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року).
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає правомірними висновки місцевого господарського суду що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки ТОВ «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп», тому клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп» у якості третьої особи є необґрунтованим, а тому в його задоволенні вірно відмовлено судом першої інстанції.
Щодо поданої скаржником копії рішення апеляційного суду Київської області від 28.10.2014 року по справі № 22ц-780/3974/14 якою скасовано заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2012 року та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено, судова колегія апеляційного господарського суду не може прийняти до уваги, оскільки вказане рішення суду апеляційної інстанції від 28.10.2014 року було прийняте судом після проведення торгів які відбулися 11.03.2014 року та не впливає на процедуру проведення торгів.
Як встановлено апеляційним господарським судом підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів №14/1/44 від 11.03.2014 р. з реалізації нерухомого майна ТОВ «Даском», а саме: будівлі складу бланків та квитків (літ. Б) загальною площею 2 678,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А. на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України - відсутні.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ТОВ «Даском» в особі директора Линника Вадима Вадимовича, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Даском» в особі директора Линника Вадима Вадимовича, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» в особі директора Линника Вадима Вадимовича на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року у справі № 910/14578/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2014 року у справі № 910/14578/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/14578/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.І. Лобань
Судді Р.В. Федорчук
А.Г. Майданевич
Дата підписання 12.05.2015 року