04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" травня 2015 р. Справа№ 910/8571/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Власова Ю.Л.
суддів: Корсакової Г.В.
Станіка С.Р.
при секретарі судового засідання Вага В.В.
за участю представників:
від позивача: Самусенко К.С.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/8571/15-г (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
про переведення прав вимоги за Договором про надання міжбанківського кредиту від 12.09.2014р. №DP/TD-184708/12/19/2014
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про переведення на Позивача права вимоги за договором про надання міжбанківського кредиту від 12.09.2014р. №DP/TD-184708/12/09/2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що заявлені позовні вимоги направлені на захист майнового інтересу Позивача, підлягають вартісній оцінці (по відношенню до сум грошових коштів, права вимоги на які перевести на себе просить Позивач), та отже є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого суду Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/8571/15-г скасувати та направити матеріали справи до господарського суду міста Києва для розгляду позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ст.55 Господарського процесуального кодексу України визначені позови, які мають майновий характер, разом з тим, позовні вимоги про переведення прав вимоги за договором не є майновими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 12.05.2015р.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення Позивача, суд встановив:
12.09.2014р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №DP/TD-184708/12/09/2014 про надання міжбанківського кредиту в національній валюті, відповідно до умов якого Відповідач надав Позивачу міжбанківський кредит в сумі 6485000,00 грн. з 12.09.2014р. до 19.09.2014р. зі сплатою 11,0 % відсотків річних.
Відповідно до п.2.1. договору Відповідач зобов'язується перерахувати всю суму кредиту в термін до 12.09.2014р. включно на рахунок Позивача.
Згідно з п.2.2. договору Позивач зобов'язався повернути суму кредиту 19.09.2014р. на рахунок Відповідача.
Згідно з п.2.5. договору під забезпечення надаються майнові права згідно договору застави майнових прав від 12.09.2014р.
26.02.2015р. між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №31 до договору №DP/TD184708/12/09/2014 про надання міжбанківського кредиту в національній валюті, за умовами якої сторони домовились викласти п.1.1. договору в редакції, згідно з якою Відповідач надає Позивачу міжбанківський кредит в сумі 7000000,00 грн. з 26.02.2015р. до 12.03.2015р. зі сплатою 0,1 % відсотків річних.
12.09.2014р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договорі №DP/02-020F про надання міжбанківського кредиту, відповідно до умов якого Позивач надав Відповідачу в порядку і на умовах, що передбачені договором, грошові кошти в сумі 500000,00 доларів США на строк з 12.09.2014р. до 19.09.2014р. зі сплатою Відповідачем 1,0 % відсотків річних за користування кредитом на цілі, передбачені статутом Відповідача.
26.02.2015р. між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №31 до договору №DP/02-020F про надання міжбанківського кредиту від 12.09.2014р., за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк користування кредитними ресурсами, змінити та доповнити пункти 1.1 та 3.1 договору та викласти їх в редакції, згідно з якою Позивач надає Відповідачу в порядку та на умовах, що передбачені цим договором, грошові кошти, надалі кредит, в сумі 500000,00 доларів США на строк з 26.02.2015р. по 12.03.2015р. зі сплатою Відповідачем 0,10% відсотків річних за користування кредитом.
12.09.2014р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір застави майнових прав №DP/02-020F/Z, відповідно до п.1.1 якого предметом застави є належні Відповідачу майнові права на кошти, розміщені у Позивача згідно договору про надання міжбанківського кредиту №DP/TD-184708/12/09/2014 від 12.09.2014р. в сумі 6485000,00 гривень в строк до 19.09.2014р.
Відповідно до п.1.2. договору застави майнові права передаються в заставу, забезпечення виконання своїх зобов'язань Відповідачем перед Позивачем, а саме права вимоги на отримання грошових коштів та сплати відсотків відповідно до договору №DP/02-020F від 12.09.2014р., укладеному між сторонами в сумі 500000,00 доларів США.
Згідно з п.3.2. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до ст.23 Закону України «Про заставу» шляхом уступки Відповідачем Позивачу вимоги, що випливає із заставлених прав. У разі відмови Відповідача укласти із Позивачем договір уступки вимоги Позивач набуває права вимагати в судовому порядку переводу на себе заставлених майнових прав.
26.02.2015р. між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №31 до договору застави майнових прав №DP/02-020F/Z від 12.09.2014р., за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п.1.1, 1.2. та 1.3. договору застави майнових прав в редакції, згідно з якою предметом застави даного договору є належні Відповідачу майнові права на кошти розміщені у Позивача згідно договору про надання міжбанківського кредиту №DP/TD-184708/12/09/2014 від 12.09.2014р. в сумі 7000000,00 гривень в строк до 12.03.2015р.; майнові права передаються в заставу, забезпечення виконання своїх зобов'язань Відповідача перед Позивачем, а саме, права вимоги на отримання грошових коштів та сплати відсотків відповідно до договору №DP/02-020F від 12.09.2014р., укладеному між сторонами в сумі 500000,00 доларів США.
16.03.2015р. Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому пропонував в строк до 20.03.2015р. погасити заборгованість за договором міжбанківського кредиту від 12.09.2014р. №DP/02-020F в сумі 500006,94 доларів США, який забезпечений договором застави №DP/02-020F/Z майнових прав на грошові кошти, розміщені у Позивача згідно договору про надання міжбанківського кредиту №DP/TD-184708/12/09/2014, або укласти договір уступки права вимоги, яка випливає із кредитних договорів, права за якими були передані в заставу. У разі не укладення відповідних договорів Позивач попередив про звернення з відповідним позовом до господарського суду. Разом з листом Позивач направив на адресу Відповідача проект договору уступки прав вимоги.
В квітні 2015р. Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про переведення на Позивача права вимоги за договором про надання міжбанківського кредиту від 12.09.2014р. №DP/TD-184708/12/09/2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/8571/15-г відмовлено в прийнятті позовної заяви.
Ухвала мотивована тим, що заявлені позовні вимоги направлені на захист майнового інтересу позивача, підлягають вартісній оцінці (по відношенню до сум грошових коштів, права вимоги на які перевести на себе просить Позивач), та отже є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.
Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Скаржника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до ст.4. Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Згідно з ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно з ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
З встановлених судом обставин вбачається, що внаслідок укладення вказаних договорів у Відповідача виникли майнові права на гроші, які він надав в кредит Позивачу за договором №DP/TD-184708/12/09/2014. Дані майнові права Відповідач передав Позивачу в заставу в забезпечення виконання своїх зобов'язань з повернення Позивачу кредитних коштів за договором №DP/02-020F. При цьому, сторони домовились, що звернення стягнення на заставлені майнові права відбувається шляхом уступки Відповідачем права вимоги цих майнових прав Позивачу. А у разі відмови Відповідача укласти із Позивачем відповідний договір уступки вимоги цих майнових прав Позивач набуває права вимагати в судовому порядку переводу цих прав на себе.
Звертаючись з позовом про переведення на себе права вимоги заставлених майнових прав на гроші за договором №DP/TD-184708/12/09/2014 Позивач звертає стягнення на ці заставлені майнові права внаслідок чого задовольняє свої вимоги на повернення Відповідачем кредитних коштів за договором №DP/02-020F.
Отже, позовна вимога Позивача спрямована на звернення стягнення на заставлені майнові права на гроші для задоволення своїх вимог на повернення Відповідачем кредитних коштів за договором №DP/02-020F, шляхом отримання права вимоги майнових прав на гроші за договором №DP/TD-184708/12/09/2014.
За таких обставин позовні вимоги Позивача про переведення на нього права вимоги за договором про надання міжбанківського кредиту від 12.09.2014р. №DP/TD-184708/12/09/2014 є вимогами на майнові права, отже вимогами на майно, відповідно є вимогами майнового характеру.
Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Позивач звернувся до суду з майновими вимогами, які підлягають вартісній оцінці, тому судовий збір, відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно з встановленими законом граничними розмірами.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/8571/15-г залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/8571/15-г залишити без змін.
Повний текст постанови складено 14.05.2015р.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Судді Г.В. Корсакова
С.Р. Станік