Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 676-311, факс 77-44-62
про повернення позовної заяви
"15" травня 2015 р. № 927/720/15
Суддя Кушнір І.В., розглянувши матеріали позовної заяви № 1384-15 від 12.05.15
За позовом Прокурора Чернігівського району
вул. Коцюбинського, 57, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави
В особі: Боромиківської сільської ради Чернігівського району,
вул. Музиченка, 1, с. Боромики, Чернігівський район, Чернігівська область, 15532
до Відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Десна",
вул. Нова, 2 А, с. Боромики, Чернігівський район, Чернігівська область, 15532
Предмет спору: про відшкодування шкоди 340664,59
Підстави повернення позовної заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[1...0], де [1...0] - відповідні п.п.1...10 статті 63 ГПК України.
Прокурором Чернігівського району в інтересах держави в особі Боромиківської сільської ради Чернігівського району заявлено позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Десна" про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, у розмірі 340664,59 грн.
Згідно п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України:
«Позовна заява повинна містити:
5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.»
Відповідно до п.4 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України:
«До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.»
Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України:
«Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.»
Згідно з ч.ч.1,2 ст.21 зазначеного Кодексу:
«Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.»
Відповідно до абз.4 ч.1, ч.2 ст.2 даного Кодексу:
«Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.»
Згідно з ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України:
«У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.»
Прокурором у вступній частині позову зазначено, що він подає даний позов в інтересах Боромиківської сільської ради.
В якості обґрунтування обрання саме цього органу Позивачем Прокурор послався лише на ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», згідно якої місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Проте, яка норма якого Закону чи Кодексу відносить до меж компетенції саме сільських рад і саме контроль за лісовим законодавством, Прокурором в позові не зазначено.
Згідно з ч.3 ст.7 Лісового кодексу України:
«Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.»
Відповідно до ч.1 ст.8 даного Кодексу:
«У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.»
Згідно з ч.1 ст.9 зазначеного Кодексу:
«У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.»
Відповідно до ст.94 цього Кодексу:
«Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.».
Таким чином, дана стаття не передбачає органів місцевого самоврядування в якості органів, що здійснюють державний контроль за охороною лісів.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин визначені статтею 33 наведеного Кодексу і не містять функцій саме державного контролю за охороню лісів з правом подачі відповідних позовів.
При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.33 Лісового кодексу України:
«Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території:
1) передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.»
Тобто, до повноважень сільських, селищних, міських рад відносяться лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, саме в межах сіл, селищ, міст, а не за їх межами.
Згідно ж представленої копії, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видавався не Боромиківською сільською радою, а Чернігівською обласною радою.
Разом з тим, ні з позову, ні з додатків не вбачається:
· у якій саме власності перебуває ліс, в якому здійснена самовільна порубка, у комунальній чи у державній;
· знаходиться даний ліс саме в межах села Боромики або за його межами;
· яким чином та відповідно до якого правового режиму порубаний ліс відноситься саме до Боромиківьскої сільської ради: належить на праві власності чи користування саме цій сільраді, саме до повноважень цієї сільради відноситься розпорядження даним лісом тощо;
· які саме права або охоронювані законом інтереси і саме Боромиківської сільської ради порушено в даному випадку;
· чим визначено, що саме Боромиківська сільська рада є уповноваженою здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах;
· яка частина, якої статті, якого Кодексу чи Закону встановлює компетенцію місцевих рад по здійсненню державного контролю саме в сфері лісових правовідносин, особливо стосовно самовільних порубок, в т.ч. надає право проводити перевірки, складати відповідні акти перевірок та розрахунки завданої шкоди, звертатися з відповідними позовами, і стосовно лісів якої саме форми власності: державної чи комунальної;
· які контрольні функції зі складанням відповідних документів в даному випадку були здійснені саме Боромиківською сільською радою.
Крім того, в резолютивній частині позову Прокурор взагалі не зазначив, на чию саме користь він просить стягнути завдану шкоду: Боромиківської сільської ради, як Позивача, чи іншої юридичної особи або адресата. Вказано лише рахунок перерахування коштів.
Також суд відмічає, що згідно з абз.6. п.«а», п.«й» ч.1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»
«До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:
· про охорону, захист, використання та відтворення лісів;
й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.»
Згідно ж з п.п.1,4 ст.29-2 Лісового кодексу України саме центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин:
1) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) застосовує у випадках, передбачених законом, економічні санкції до підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, громадян за порушення вимог законодавства, подає позови до суду про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення.
Разом з тим, без будь-яких обґрунтувань в т.ч., яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути саме на її права або обов'язки, як це вимагається ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України, Державна екологічна інспекція в Чернігівській області була віднесена Прокурором саме до третьої особи, а не до позивача.
Нормативно-правове та фактичне обґрунтування залучення в якості третьої особи ДП «Чернігіврайагролісгосп» взагалі відсутнє.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»:
«Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.
У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
Однак у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК.
При цьому якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу.»
Відповідно до п.п. 1,3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України:
"Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;"
З урахуванням викладеного, позовна заява підлягає поверненню Прокурору без розгляду.
Прокурору роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. п. 1,3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовну заяву і додані до неї документи повернути Прокурору без розгляду.
Додаток на 53 арк.
Суддя Кушнір І.В.