14 травня 2015 року Справа № 3545/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Заверухи О.Б., Курильця А.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про перерахунок та виплату пенсії,
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про перерахунок та виплату пенсії.
Позивачка просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області включити в місячний розрахунок заробітної плати для призначення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 179, 67 грн., провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення з 3.12.2013 року (з дня призначення пенсії).
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2014 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1, в призначенні пенсії із заробітку з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області включити в місячний розрахунок заробітної плати для призначення пенсії місячну матеріальну допомогу у розмірі 179 грн. 67 коп., провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця з дня її призначення, з урахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яке, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що виплати, які просить врахувати при обчислення пенсії позивач, не включаються у структуру заробітної плати, з якої визначається розмір пенсії державного службовця. Тому при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 обґрунтовано не були враховані ці виплати.
Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі та отримує пенсію з 13.12.2013 року, призначену відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Пенсія позивачці була призначена з врахуванням стажу державної служби 18 років 1 місяць 25 дні і складає 1589, 94 грн. Однак, при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 не було включено суми матеріальної допомоги, яка була виплачена позивачці за період 2011-2013 рр. у розмірі 4312, 17 грн.
Листом № 7191/03 від 10.12.2013 року управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі повідомило позивачку, що матеріальна допомога не відноситься до інших надбавок, тому врахувати її в суму заробітної плати для обчислення пенсії не має підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті позивачці пенсії є неправомірними, оскільки виплати, які просить врахувати позивачка, є складовими заробітної плати та повинні враховуватися при обчисленні розміру пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, ст. 66 Закону України від 5.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» із заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з дня призначення їй пенсії - з 3.12.2013 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України).
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права в справах подібної категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2014 року (№ 21-134а14), від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).
Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2014 року в справі № 352/3593/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.Б.Заверуха
А.Р. Курилець