05 травня 2015 року Справа № 876/8086/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Нижник Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення ,-
17 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати протиправними та скасувати рішення Угринівської сільської ради від 27 лютого 2004 року ,,Про затвердження схеми поділу земельних масивів на земельні частки (паї)".
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 03 грудня 2013 року поновив пропущений з поважних причин строк звернення до суду з даним позовом, а постановою від 03 грудня 2013 року позов задовольнив повністю.
Вважаючи, що постановою суду першої інстанції порені його права, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання захисту прав власників земельних сертифікатів в реалізації їх права на отримання земельних часток (паїв) в натурі, не залучив до участі в справі інших власників земельних сертифікатів та не вияснив у пайовиків чи бажають вони зміни схеми поділу.
Також позивач вважає протиправним поновлення позивачам строку для звернення до суду, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представник сільської ради в судовому засіданні апеляційного суду заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Апелянт в судове засідання не з'явився, що у відповідності до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належать до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності ТзОВ ВТФ ,,Угринів" Тисменицького району Івано-Франківської області, що посвідчується відповідними сертифікатами на право на земельну частку (пай) (а.с.13-14).
Постановою Тисменицького районного суду від 26.06.2008 року, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2009 року, частково задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та повністю задоволено позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області. Суд визнав неправомірними і скасував три рішення Угринівської сільської ради, а саме: ,,Про внесення змін до схеми поділу земель на земельні частки (паї)" від 21 грудня 2003 року, ,,Про внесення змін до проекту роздержавлення" від 21 грудня 2003 року, ,,Про затвердження технічної документації по внесенню змін до проекту роздержавлення і приватизації" від 04 травня 2007 року (а.с.16-18, 19-23 ).
Оскарженим рішенням Угринівської сільської ради від 27 лютого 2004 року ,,Про затвердження схеми поділу земельних масивів на земельні частки (паї)" (а.с.15) затверджена схема поділу земель на земельні частки (паї) відповідно до виготовленої ДП ,,Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2004 році технічної документації по складанню схеми поділу земель колективної власності (а.с.55-60), згідно якої загальна площа пайованих земель становила 98,59 га, з них: в урочищі ,,Кривий" - 12,19 га, в урочищі ,,Біля локатора" - 27,72 га, в урочищі ,,Біля газостанції" - 19,75 га, в урочищі ,, Біля Вівчаренка" - 13,06 га, в урочищі ,,Між потоками" - 15,82 га, в урочищі ,,Лази" - 10,05 га.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення Угринівською сільською радою прийняте на підставі скасованого судом рішення сільської ради від 21 грудня 2003 року ,,Про внесення змін до схеми поділу земель на земельні частки (паї)" та є похідним від останнього. Чинність оскарженого рішення перешкоджає позивачам та іншим власникам земельних сертифікатів в реалізації їхніх прав на отримання земельних часток (паїв) в натурі, які підлягають захисту.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.10 ст.59 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст.29 Земельного кодексу України місце розташування земельних ділянок визначається відповідно до земельних проектів, які затверджуються зборами власників земельних часток (паїв).
Згідно ст. 9 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв) проводиться відповідною радою на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), результат такого розподілу оформляється відповідним протоколом, що підписуються власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у розподілі; протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Стаття 10 вказаного Закону встановлює обов'язок відповідної ради забезпечити гласність у питанні виділення земельних ділянок у натурі власникам земельних часток (паїв).
Постановою Тисменицького районного суду від 26.06.2008 року, яка набрала законної сили, встановлено, що Угринівська сільська рада у порушення вище вказаних вимог прийняла рішення від 21.12.2003 р., яким внесла зміни до схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), а саме провела обмін пайових земель на землі резервного фонду із врахуванням балу бонітету: землі резервного фонду площею 22,5 га в урочищі ,,Біля локатора" переведено в пайовані землі, а частину пайових земель в урочищі ,,Лази" площею 14,86 га і в урочищі ,,Біля Вівчаренка" площею 8,16 га переведено в резервний фонд сільської ради. Вказане рішення сільська рада прийняла без погодження з власниками земельних часток (паїв) змін до схеми поділу земель на земельні частки (паї), без обговорення вказаного питання на зборах власників земельних часток (паїв) і схвалення по ньому позитивного рішення.
На підставі вказаного рішення Угринівська сільська рада прийняла рішення ,,Про внесення змін до проекту роздержавлення" від 21.12.2003 року та ,,Про затвердження технічної документації по внесенню змін до проекту роздержавлення і приватизації" від 04.05.2007 року.
Оскільки у позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, як і в інших громадян, наявні Сертифікати на право на земельну частку (пай) , то відповідно вони являються разом з іншими громадянами співвласниками розпайованих земель, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті всупереч вимогам вказаних вище норм законодавства, порушують права позивачів як власників земельних часток (паїв), визнав їх неправомірними та скасував.
В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Угринівської сільської ради від 27 лютого 2004 року ,,Про затвердження схеми поділу земельних масивів на земельні частки (паї)", оскільки воно прийняте на підставі та на виконання скасованого судом рішення сільської ради від 21 грудня 2003 року ,,Про внесення змін до схеми поділу земель на земельні частки (паї)" та є похідним від нього.
Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачами строку звернення до суду колегія суддів також визнає безпідставними, оскільки в силу приписів ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції встановив, що про порушення своїх прав оскарженим рішенням сільської ради позивачі дізнались з відповіді головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області від 23 квітня 2013 року, а тому дійшов вірного висновку про поновлення строку звернення до суду.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2013 року у справі № 352/3240/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 08 травня 2015 року.