05 травня 2015 року Справа № 876/1586/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер» до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії,-
19 жовтня 2012 року ТзОВ «Полімер» звернулося до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі, УПФУ в Надвірнянському районі, УПФУ в Богородчанському районі, УПФУ в Тисменицькому районі, в якому просило зобов'язати відповідачів провести перерахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, суми яких вказувалися у направлених позивачу розрахунках таких витрат, шляхом виключення з розрахунків пенсій, призначених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 листопада 2012 року справу за позовом ТзОВ «Полімер» до УПФУ в м. Коломиї та Коломийському районі, УПФУ в Надвірнянському районі, УПФУ в Богородчанському районі, УПФУ в Тисменицькому районі роз'єднав.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2012 року в задоволенні позову ТзОВ «Полімер» до УПФУ в Надвірнянському районі відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Полімер» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали у позивача на роботах з шкідливими та важкими умовами праці у період до 31.12.1991 р. та здобули до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" пільговий стаж в повному обсязі, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому їх пенсії слід відносити до призначених відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що працівникам позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Управлінням ПФУ в Надвірнянському районі призначено пільгову пенсії відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", із врахуванням того, що дані особи працювали на роботах із важкими та шкідливими умовами після 01.01.1992 р.
Згідно довідки, яка уточнює особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії №37 від 19.10.2005 року, виданої ОСОБА_7, вона працювала повний робочий день на роботах, що передбачені списком №1, з 24.04.1980 р. по 01.08.1992 р. та з 01.08.1992 р. по 18.11.1994 р., тобто як до 01.01.1992 р., так і після вказаної дати.
Відповідно до довідки, яка уточнює особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії №13 від 19.03.2003 р., виданій ОСОБА_6, вона працювала повний робочий день на роботах, що передбачені списком №1, з 15.10.1976 р. по 19.03.2003 р., тобто як до 01.01.1992 р. так і після вказаної дати.
Відповідно до вимог п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон №1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах з особливими шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Право на призначення пенсії на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлювалось положеннями ст.9 Закону СРСР "Про державні пенсії", згідно яких таке право виникало у чоловіків по досягнення 50 (п."а") та 55 років (п.п."б"-"д") та жінок 45 (п."а") та 50 років (п.п."б"-"д") за умови наявності 20, 25 років та 15, 20 років трудового стажу, відповідно, на роботах з шкідливими та важкими умовами праці.
Відповідно до вимог п.8 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956р.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право на пенсію відповідно до вимог ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992р., і після цієї дати не працювала на цих роботах, при цьому, наявності атестації робочих місць не вимагається. Назва ст.100 "Порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону" свідчить про те, що законодавець, приймаючи таку норму, чітко визначив її зміст стосовно вже набутого права на пенсію. Таким чином, особам, які до і після 01.01.1992р. працювали на роботах, передбачених списками, пенсія призначається відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали повний робочий день на роботах, що передбачені Списком №1 за період з 15.10.1976р. як до 19.03.2003 р., так і після вказаної дати. Довідки вищевказаним особам видавались безпосередньо позивачем із зазначенням у ній усіх фактичних даних, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, в тому числі стаж, вид та характер виконуваних робіт. Дані особи досягли віку, з якого набули право на призначення пенсії на пільгових умовах після 01.01.1992р., тобто після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсії на пільгових умовах вище переліченим особам було призначено правильно, відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто відповідно до закону, який діяв в момент виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до вимог ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства зобов'язані відшкодовувати витрати органу Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно із вимогами пп.6.4 п.6 вищевказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції передбачено обов'язок підприємства щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 183-2, 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі № 2а-3432/12/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов