06 травня 2015 року Справа № 876/6142/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Левицької Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2014 року у справі за позовом представника ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії,
У січні 2014 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області (далі - УПФ України в Ужгородському районі) щодо відмови в поновленні раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача поновити виплату раніше призначеної йому пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року, з урахуванням всіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2014 року у справі № 308/1089/14-а вказаний позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач УПФ України в Ужгородському районі просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції стосується припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном. Проте, у даній справі пенсіонеру припинено виплату пенсії з підстав неотримання її більше шести місяців підряд, а саме на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, апелянт зазначає, що представником позивача ОСОБА_2 подано недостовірні відомості про його місце проживання та не представлено за вимогою суду документів, які б посвідчували особу, в інтересах якої подано позов.
Також апелянт стверджує, що до заяви про поновлення виплати пенсії представлено копію недійсного паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1, оскільки строк дії цього паспорту закінчився 28.01.2010 року, а на підставі даного паспорту видана довіреність громадянину ОСОБА_2 08.10.2013 року.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга УПФ України в Ужгородському районі підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи адміністративний позов представника ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебував на обліку в УПФ України в Ужгородському районі, як отримувач пенсії за віком, з 18.07.2002 року, пенсійні витрати отримав через оператора поштового зв'язку. Станом на 2014 рік позивач постійно проживає в США.
Судом встановлено, що за період з 01.03.2004 року по 31.08.2004 року оператором поштового зв'язку було надано відривні талони до виплатних відомостей, де зазначено неотримання призначеної пенсії ОСОБА_1 Таким чином, з 01.09.2003 року позивачу було припинено виплату пенсії у зв'язку з неотриманням пенсії більше 6 місяців.
З дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи № 131966 ОСОБА_1 видно, що 25.04.2003 року позивач звернувся до УПФ України в Ужгородському районі із заявою про перерахунок його пенсії до відділення (філії) Ощадного банку № 2786/09 на особовий рахунок № НОМЕР_1 Проте, така заява позивача не була взята до уваги відповідачем, оскільки нарахування ОСОБА_1 та виплата пенсії проводилася через поштове відділення.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що УПФ України в Ужгородському районі безпідставно припинило виплату позивачу належної йому пенсії.
Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.
Положеннями ч. 1 ст. 56 КАС України передбачено, що сторона в адміністративній справі може брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.
Згідно із ч. 3 ст. 56 КАС України представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.
Приписами ч. 1 ст. 58 КАС України передбачено, що повноваження представника, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.
Відповідно до матеріалів справи позов від імені ОСОБА_1 було подано представником ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.10.2013 року.
При цьому відповідно до наявної у матеріалах справи копії довіреності від 08.10.2013 року (а.с. 11) вона була видана позивачем ОСОБА_1 у м. Чикаго, штат Іллінойс, США, а його особу було встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2
Разом із тим, наявна у матеріалах справи копія паспорта серії АМ 247074 (а.с. 9) свідчить про те, що вказаний документ був чинним лише до 28.01.2010 року, а отже доручення від 08.10.2013 року було видано на підставі недійсного документу, який посвідчує особу довірителя.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що наявна у матеріалах справи копія довіреності від 08.10.2013 року, за якою ОСОБА_1 уповноважує бути представником своїх інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не може братися до уваги як документ, який підтверджує повноваження ОСОБА_2 на звернення до суду із даним позовом.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Положеннями ч. 1 ст. 203 КАС України встановлено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених ст. 155 цього Кодексу.
Відтак, виходячи із встановлених у ході апеляційного розгляду обставин та наведених правових норм, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням поданої позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2014 року у справі № 308/1089/14-а та залишити позовну представника ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Н.Г.Левицька