06 травня 2015 року Справа № 876/8244/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Левицької Н.Г.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі за його позовом до управління Служби безпеки України в Тернопільській області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії,
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову управління Служби безпеки України в Тернопільській області (далі - УСБУ в Тернопільській) у видачі йому посвідчення ветерана військової служби і нагрудного знака та зобов'язати відповідача їх видати.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі № 819/1428/14-а у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив оскаржуване судове рішення скасувати та прийняте нове про задоволення його позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що після звільнення 25.04.2014 року з військової служби подав клопотання начальнику УСБУ в Тернопільській області про видачу посвідчення ветерана військової служби і нагрудного знака відповідно до ст.ст. 5, 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки перебував на військовій службі більше 25 років в календарному обчисленні.
12.05.2014 року відповідачем було відмовлено в задоволенні клопотання на підставі того, що 14.04.2014 року йому було оголошено сувору догану, не зняту у передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України порядку.
При цьому вважає, що у квітні 2014 року на нього було накладене стягнення у вигляді суворої догани за неналежне виконання службових обов'язків у 2014 році, яке не пов'язане з його військовою службою у попередні роки, а отже військову службу з 1983 по 2013 рік слід вважати бездоганною, що свідчить про наявність у нього права на отримання статусу ветерана військової служби.
Позивач ОСОБА_2 у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив задовольнити його позов, скасувавши постанову суду першої інстанції.
Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 проходив військову службу в органах Служби безпеки України у період з 01.08.1983 року по 25.04.2014 року. Наказом начальника УСБУ в Тернопільській області від 14.04.2014 року №122/ДСК за неналежне виконання службових обов'язків на ОСОБА_2 було накладене стягнення у вигляді суворої догани, яке під час проходження служби не було скасоване чи зняте у встановленому порядку.
Станом на 22.04.2014 року вислуга років ОСОБА_2 для призначення пенсії склала: календарна - 30 років 08 місяців 21 день, пільгова - 03 роки 02 місяці 29 днів, загальна - 33 роки 11 місяців 20 днів.
Оскільки військова служба позивача не була бездоганною, то у відповідача були відсутні правові підстави для визнання його «ветераном військової служби».
Даючи правову оцінку доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, та оскаржуваному судовому рішенню, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі - Закон) ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
За правилами ч. 1 ст. 10 вказаного Закону ветеранам військової служби вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в органах Служби безпеки України.
Наказом УСБУ в Тернопільській області № 122/дск від 14.04.2014 року на підполковника ОСОБА_2 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, яке не було знято у встановленому законом порядку на час його звільнений у запас наказом Голови Служби Безпеки України від 18.04.2014 року, що не заперечується самим позивачем.
Після свого звільнення з військової служби ОСОБА_2 звертався до начальника УСБУ в Тернопільській області про видачу йому посвідчення ветерана військової служби і нагрудного знака відповідно до ст.ст. 5 і 10 Закону, однак отримав відмову через те, що його служба, на переконання відповідача, не була бездоганною.
При цьому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що наявність у позивача на момент звільнення дисциплінарного стягнення свідчить про те, що у відповідача не було правових підстав вважати службу ОСОБА_2 бездоганною, а отже для визнання його ветераном військової служби та для видачі відповідно посвідчення і нагрудного знаку.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі № 819/1428/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Н.Г.Левицька
Ухвала у повному обсязі складена 07 травня 2015 року.