06 травня 2015 року Справа № 876/6239/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Левицької Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії,
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив, доповнивши позовні вимоги, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФ України в Івано-Франківській області) з 01.01.2006 року виплачувати позивачу підвищення пенсії на 200 % мінімальної пенсії за віком, встановлену до 01.01.2006 року, але без підвищення пенсії на 30 % прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 20141 року у справі № 344/1300/14-а у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 01.01.2006 року) йому гарантовано було підвищення (надбавка) до пенсії як інваліду війни ІІІ групи в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком - 664 грн. На думку апелянта, оскільки Конституцією України гарантовано, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав та свобод, то внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправними.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд виходив із того, що інвалідам III групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, у головного управління Пенсійного фонду в області відсутні законні підстави та повноваження щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як інваліду війни III групи у розмірі 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2006 року.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 7).
Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було встановлено, що інвалідам війни ІІI групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05 жовтня 2005 року було внесено зміни до ч. 4 ст. 13 та викладено її в такій редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Закон набрав чинності з 01 січня 2006 року, неконституційним не визнавався.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що при вирішенні даного публічно-правового спору суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам справи, а відтак оскаржуване судове рішення слід скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року у справі № 344/1300/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Н.Г.Левицька