Справа: № 826/18673/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
13 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Лінк Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Лінк Плюс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Лінк Плюс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0005512203 від 13.11.2014 та № 0005522203 від 13.11.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Лінк Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам із ТОВ "Марголак" за період з 01.11.2012 по 31.05.2013.
За результатами перевірки складено акт № 7972/26-51-22-03/36058584 від 27.10.2014, яким встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.11.2012 по 31.05.2013 на загальну суму 625 664,23 грн., та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 628 194,78 грн.
13.11.2014 на підставі акту № 7972/26-51-22-03/36058584 від 27.10.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0005512203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 782 080,29 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 156416,06 грн. та №0005522203 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 785 243,49 коп. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 157048,70 грн.
Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами реальності та товарності господарських відносин з ТОВ "Марголак". Крім того, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача було йому поставлено ТОВ "Марголак".
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч, 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2012 року між TOB «Марголак» та TOB «Дата Лінк Плюс» було укладено Договір купівлі-продажу №11 (далі - «Договір»), відповідно до п.1.1 якого TOB «Марголак» в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати в власність покупця товар за накладними, номенклатура та ціна яких попередньо узгоджені, а ТОВ «Дата Лінк Плюс» зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору TOB «Марголак» в період з листопада 2012 року по травень 2013 року було поставлено товари на загальну суму 3 769 168,69 грн. в тому числі ПДВ - 628 194,78 грн.
Позивачем були надані суду видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, а також була надана відповідна первинна документація, щодо подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Марголак» продукції третім особам, фотокопії придбаного товару тощо.
Таким чином, TOB «Дата Лінк Плюс» у відповідності до вимог податкового законодавства, підтвердило належними доказами правомірність включений сум витрат у розмірі 3 769 168,69 грн., в тому числі ПДВ - 628 194,78 грн., до складу податкового кредиту внаслідок здійснення господарських операцій з TOB «Марголак», пов'язаних з придбанням у TOB «Марголак» товарів, що підтверджується у відповідності до ст. 198 ПК України, відповідними первинними документами наявним в матеріалах справи, а отже висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів реальності та товарності господарських відносин між Позивачем та TOB «Марголак» є помилковими та такими, що не відповідають реальним обставинам справи.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції не було належним чином проаналізовано надані позивачем первинні документи, а взято до уваги лише ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2014 у справі № 761/18823/14-к, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, необхідно зазначити, що відомостей щодо наявності обвинувального вироку суду у зазначеній вище справі відповідачем не надано.
Також необхідно зазначити, що на момент здійснення зазначених операцій TOB «Марголак» було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкта господарювання не було анульовано.
При цьому судова колегія зазначає, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу протиправну діяльність контрагента.
Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати чи податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, податковим органом не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з постачальником договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Не надано таких доказів й тому, що здійснення позивачем господарські операції з придбання товару не мають реального характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Лінк Плюс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Лінк Плюс» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року - скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005512203 від 13.11.2014 та № 0005522203 від 13.11.2014, винесенні Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Постанова складена у повному обсязі 15.05.2015р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.