Справа: № 826/5167/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
14 травня 2015 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.03.2014 року № 2011-25.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.03.2014 року № 2011-25.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було винесено податкову вимогу від 12.03.2014 року № 2011-25 (т. 1, арк. 11), згідно якої станом на 11.03.2014 року сума податкового боргу ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" (код ЄДРПОУ 35625082) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 196416,30 грн., з якої за основним платежем - 0,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 196416,30 грн., пеня - 0,00 грн., за платежами штрафні санкції за порушення законодавства про патентування.
Не погоджуючись з твердженням відповідача про наявність у ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" узгодженого податкового боргу, оскільки податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року№ 0000462205, яке було підставою для винесення спірної податкової вимоги, було оскаржене в судовому порядку на момент її винесення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування податкової вимоги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача був відсутній узгоджений податковий борг, згідно податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0000462205, яке було підставою для винесення спірної податкової вимоги від 11.03.2014 № 2011-25, а тому відповідач протиправно виніс податкову вимогу від 11.03.2014 року № 2011-25.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту ПК України)
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Таким чином колегія суддів в повній мірі погоджується з дододами суду першої інстанції, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.
Отже, обов'язковою умовою для винесення податкової вимоги є наявність узгодженого податкового боргу у платника податків.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Так, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було винесене податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 № 0000462205, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій - 196416,30 грн., що і стало підставою для винесення спірної податкової вимоги від 11.03.2014 року № 2011-25.
Однак, ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 року № 0000442205, № 0000452205, № 0000462205, № 0000472205 (т. 1, арк. 35-41).
При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року № 826/4474/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року позов ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" було задоволено та визнано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0000462205 протиправним та таким, що підлягає скасуванню (т. 1, арк. 55-58).
Отже, на момент винесення податкової вимоги від 11.03.2014 року № 2011-25 податковий борг позивача в розмірі 196416,30 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0000462205 був неузгодженим в силу п. 56.18 ст. 56 ПК України, оскільки, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган при винесенні податкової вимоги повинен бути обізнаним в повній мірі про узгодженість боргу платника податків, оскільки це єдина умова, яка дає контролюючому органу право на винесення податкової вимоги.
А тому, суд першої інстанції вірно зазначає, що відповідач протиправно на підставі припущень виніс податкову вимогу від 11.03.2014 року № 2011-25 та зазначив, що борг ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" є узгодженим, в той час як товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року № 0000462205, яке було скасоване судом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, недоведена правомірність та обґрунтованість вичинених ним дій з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини, та позовні вимоги законні обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Повний текст виготовлено 14 травня 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Горбань Н.І.