Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
14 травня 2015 року справа №805/947/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., за участі секретаря судового засідання Куленко О.Д., представника відповідача Вараксініої І.М., за довіреністю від 27.04.2015 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 р. у справі № 805/947/15-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м.Маріуполя Донецької області про стягнення витрат, -
Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення суми виплаченої ОСОБА_3 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у загальному розмірі 450,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі. Суд першої інстанції стягнув з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя суму витрат по особовій справі ОСОБА_3, якій виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за жовтень - грудень 2014 року у розмірі 450 грн. 00 коп.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права. Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Між Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області підписані акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за жовтень - грудень 2014 року.
Відповідно до матеріалів справи відповідачем до відшкодування не прийняті витрати на виплату пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у загальному розмірі 450,00 грн.
Зазначене підтверджується таблицями розбіжностей до вказаних актів та підписані сторонами списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку за жовтень - грудень 2014 року.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст. 25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Приймаючи до уваги те, що пенсія по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до частини 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105) фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Пунктом 5 статті 24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
У статті 21 цього Закону № 1105 визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
За статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Згідно з абзацом 2 частини9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98-ВР, частини 2 статті 24 Закону № 1105-XIV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року у справі №2а/0570/16539/2012 задоволено позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя щодо стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат з виплати основного розміру пенсії відносно ОСОБА_3 за липень-вересень 2012р.
Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію по втраті годувальника з 14 липня 2010 року згідно розпорядження управління від 2 липня 2010 року № 129288, яким переведена з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника.
Також зазначено, що на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем наданий належний акт (Н-1), який посвідчує факт загибелі чоловіка на робочому місті від нещасного випадку на виробництві 10 лютого 1987 року. На момент смерті чоловіка, внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_3 досягла 58 років, тобто є непрацездатною особою в розумінні вищенаведеної норми.
Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі №805/7152/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року та відмовлено у відкритті касаційного провадження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.07.2013р. №К/800/38486/13, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у місті Маріуполі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області суму основного розміру пенсії по пенсіонеру ОСОБА_3, якій виплачено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за січень-березень 2013 року у розмірі 450,00 грн.
У вказаній постанові судом зазначено, що згідно з копією довідки від 24.06.2010 року, виданою міською радою на ім'я ОСОБА_3, остання на час смерті чоловіка ОСОБА_4 мешкала разом з чоловіком. Пенсія з боку чоловіка була основним джерелом існування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі №805/4593/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області суму основного розміру пенсії ОСОБА_3, якій виплачено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за жовтень-грудень 2012 року у розмірі 450,00 грн.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року. №К/800/31859/13 та від 27.06.2013 року. №К/800/33754/13 відмовлено у відкритті касаційного провадження.
У справі №805/4593/13-а та №805/7152/13-а встановлено досягнення ОСОБА_3, пенсійного віку на момент смерті годувальника - ОСОБА_4
За приписами частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені обставини.
Отже, обставини, які були встановлені постановами, що набрали законної сили, в одних адміністративних справах не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
На підсіві викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що основний розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відносно ОСОБА_3 за жовтень - грудень 2014 року. підлягає відшкодуванню.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем безпідставно не прийнято до заліку пенсію по втраті годувальника, виплачену позивачем в сумі 450,00 грн.,
Стосовно посилання апелянта на те, що законодавством передбачено здійснення відповідних розрахунків між Фондами на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсій ним фондом України, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
За змістом ст. 18 цього ж Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишньої республіки СРСР, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, визначеними розділами 2, 3 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17 червня 2014 року у справі № 21-193а14.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 195 ст. 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Приморському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 р. у справі № 805/947/15-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 р. у справі № 805/947/15-а залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено та підписано колегією суддів 14 травня 2015 року
Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.А.Васильєва
С.В. Жаботинська