Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
12 травня 2015 року справа №805/767/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., за участю секретаря судового засідання Куленко О.Д., представників позивача Завадського С.А., за довіреністю від 29.04.2015 року, Руденко В.В., за довіреністю 27.04.2015 року, представника відповідача Пожидаєвої О.О., за довіреністю від 16.03.2015 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 р. у справі № 805/767/15-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області про визнання нечинним рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним рішення від 05.02.2015 року № 33/05-15-25-12 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав не чинним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.02.2015 року № 33/05-15-25-12 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків. (а.с.80-82).
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що рішення, яке оскаржується, прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. На сьогоднішній день перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, є невизначеним, що робить неможливим застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).
Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
ТОВ «Краматорський феросплавний завод» зареєстроване в якості юридичної особи, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Моріса Тореза, буд. 18 (а.с. 35 - 38).
05 лютого 2015 року ДПІ у м. Краматорську прийнято рішення № 33/05-15-25-12 про стягнення з ТОВ «Краматорський феросплавний завод» усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів (а.с. 8).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
Згідно з п.п. 14.1.72. п.41.1 ст. 41 ПКУ, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Згідно п. 15.1 ПКУ, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПКУ, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
Згідно пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, зазначена норма надає податковому органу право у разі наявності суми боргу, яка перевищує 5 млн. грн., до 01.07.2015 року без звернення до суду виносити рішення про стягнення коштів в рахунок погашення такого боргу.
На час розгляду справи у позивача рахується сума податкового боргу з земельного податку, яка перевищує 5 млн. грн., що підтверджується податковими деклараціями. Відповідно до пояснень відповідача в судовому засіданні зазначений податковий борг виник з квітня 2014 року.
Колегія суддів зазначає, що ПКУ передбачена можливість встановлення податкової пільги.
Згідно із п. 30.1 ст. 30 ПКУ податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПКУ.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПКУ).
Відповідно до п. 30.9 ст. 30 ПКУ податкова пільга надається шляхом, зокрема звільнення від сплати податку та збору.
Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПКУ, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до ПКУ (п. 30.5 ст. 30 ПКУ).
Крім того, відповідно до п. 284.1 ст. 284 ПКУ, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Таким чином, пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів), можуть надаватися шляхом видання рішень індивідуального, а так само нормативного характеру.
Статтею 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).
Відповідно до ст. 10 Закону № 1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 22 липня 2014 року отримано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, що спростовує посилання апелянта на відсутність сертифікату. Наявність даного сертифіката у позивача є безумовною підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення АТО.
Відповідно до ст.. 11 Закону № 1669, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
З аналізу зазначених норм Закону № 1669 та ПКУ вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669 не суперечать вимогам ПКУ.
Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені ст. 6 Закону N 1669, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону N 1669.
Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону N 1669).
Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 02.04.2015 року, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р».
Таким чином, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України є чинним та не скасовано.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р, до зазначених пунктів належить м. Краматорськ.
Як вбачається із матеріалів справи позивач зареєстрований за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Моріса Тореза, буд. 18 та на даний час перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області.
З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Краматорська Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону N 1669, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебуває на території проведення антитерористичної операції.
З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності дій відповідача та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного Управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 р. у справі № 805/767/15-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 р. у справі № 805/767/15-а залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено та підписано колегією суддів 12 травня 2015 року
Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.А.Васильєва
Р.Ф. Ханова