ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2015 року 11:26 № 826/4268/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Семенченко Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" Ритуальної служби Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» Ритуальної служби Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною відмови, викладеної у листі від 13.02.2015 року № 158; просить суд зобов'язати СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» Ритуальної служби Київської міської державної адміністрації прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 користувачем місця родинного поховання, розміщеного в Деснянському районі міста Києва (Лісове кладовище по вулиці Крайня 3, ділянка 70, 4 ряд, 17 місце).
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2015 залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_6.
Представник третьої особи ОСОБА_6 проти позову заперечив усно.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до СКП «Спеціалізований комбінат ПКПО» Ритуальної служби Київської міської державної адміністрації з заявою від 02.02.2015 року в якій просила: видати їй свідоцтво про поховання як користувачеві місця родинного поховання, розміщеного в Деснянському районі міста Києва (Лісове кладовище по вулиці Крайня 3, ділянка 70, 4 ряд, 17 місце; далі - Ділянка), а також відомості записів про похованих осіб на зазначеній діяльні з зазначенням особи, яка здійснила поховання.
Листом від 13.02.2015 року № 158 відповідачем було відмолено у видачі свідоцтва про поховання, оскільки згідно відомостей Книги реєстрації поховань Лісового кладовища перше поховання на місці 17 ряд 4 ділянка 70 здійснив ОСОБА_4 в 1993 році. Таким чином користувачем місця поховання (особою яка здійснила перше поховання) є ОСОБА_4.
Позивач не погоджується з вказаними обставинами і відмовою, оскільки 26 березня 2006 року здійснила поховання своєї матері ОСОБА_3 (дівоче - ОСОБА_4). При цьому, в подальшому на цій Ділянці поховано ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2) поховання якого здійснила дружина (другий шлюб) покійного ОСОБА_6. Поряд з цим ОСОБА_4 на цій ділянці було поховано свою дружину, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5.
26.06.2012 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про поховання пред'явивши оригінал свідоцтва про смерть першої похованої - ОСОБА_5.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що має рівні права з третьою особою ОСОБА_6 бути користувачем місця родинного поховання, оскільки нею було здійснено на Ділянці поховання свої матері (ОСОБА_3).
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи сіп по суті, суд виходить з наступного.
Закон України «Про поховання та похоронну справу» (№1102-IV від 10.07.2003, далі - Закон) визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону користувач місця поховання (місця родинного поховання) - це особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.
У відповідності до положень ст. 25 Закону після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво (далі - Свідоцтво), зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.
Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).
Аналіз вказаної норми Закону та його положень в цілому дає підстави суду дійти висновку про те, що відповідне Свідоцтво видається лише тій особі, яка є виконавцем волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого. Таким чином Свідоцтво видається лише одній особі, яка зазначена в абз.3 ст.25 Закону. Видача Свідоцтва іншій особі, зокрема у зв'язку з наявністю родинних стосунків з померлим, не передбачено Законом.
Таким чином, оскільки: 1) перше поховання здійснено не позивачем, а ОСОБА_4; 2) третій особі вже видано відповідне Свідоцтво, то відмова відповідача, яка викладена у листі № 158 від 13.02.2015 року є обґрунтованою та правомірною.
Окрім того, позивач невірно формулює позовні вимоги, оскільки відповідач в силу положень Закону не визнає окремо відповідного громадянина користувачем, а вчиняє дію з видачі відповідного Свідоцтва.
Не зважаючи на це, на думку суду, необхідно відмітити, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав та інтересів, оскільки за наявності обставин поховання декількох людей, які здісненні різними особами, в тому числі за родинними стосунками, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, наприклад, вирішуючи спір про право бути визнаним особою, передбаченою абз. 3 ст.25 Закону, для отримання відповідного Свідоцтва або про інше.
Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень(дій) вимогам ч.3. ст..2 КАС України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.05.2015 р.