ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
14 травня 2015 року 08:05 справа №826/3318/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича
третя особаПублічне акціонере товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ"
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 1, Фонд) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича (далі по тексту - відповідач 2, Уповноважена особа Гончаров С.І.), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про визнання нікчемними транзакцій та правочинів в частині визнання договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496 нікчемним, яке оформлене наказом від 18 листопада 2014 року №6; 2) зобов'язати Фонд відшкодувати ОСОБА_1 кошти у розмірі 167 671,23 грн. за вкладом, внесених на підставі договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3318/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 20 квітня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів та третьої особи до суду не прибули, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 167 671,23 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 01 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк.
Як підтверджують платіжні доручення від 28 червня 2014 року №TR.56800.10.341 та №TR.56800.9.341 на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 132 000, 00 грн. та 35 671,23 грн., а всього 167 671,23 грн.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ".
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про свою відсутність в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи з проханням роз'яснити про причини такого не включення.
Уповноважена особа у листі від 02 грудня 2014 року №001/503 повідомила, що договір банківського вкладу договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, укладений між ОСОБА_1. та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до наказу Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", керуючись пунктом 6 частини другої статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, у тому числі за порядковим номером 1260 договір від 28 червня 2014 року №42496, вкладник ОСОБА_1
Позивач вважає протиправним рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу з мотивів його необґрунтованості та не підтвердження належними доказами, та, що Фонд зобов'язаний відшкодувати грошові кошти за вкладом, що внесені на підставі договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496.
Відповідачі та третя особа подали до суду письмові заперечення проти позову, в яких підтримали мотиви нікчемності укладеного між позивачем та банком договору вкладу та зазначали про відсутність порушень з боку Фонду.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем 1 не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496 має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства.
Суд не приймає до уваги доводи Уповноваженої особи про очевидну нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, у зв'язку із укладанням його та здійснення операцій на рахунку у вихідний день - день Конституції України, та звертає увагу, що вказана обставина не свідчить про нікчемність правочину, оскільки факт укладання такого договору та внесення коштів на вкладний рахунок позивача відповідачами не заперечується, а чинне законодавство України не забороняє укладення правочинів та здійснення перерахування коштів на рахунки у банках у вихідні чи неробочі (святкові) дні.
Відповідач 2 також зазначає, що ОСОБА_1 була введена до ОБД ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" 28 червня 2014 року о 00 год. 21 хв., а документ про перерахування грошових коштів сформовано о 00 год. 31 хв., хоча операційний час у відділенні банку встановлено до 16 год. 30 хв., між тим, на переконання суду, вказане жодним чином не свідчить про нікчемність укладеного договору банківського вкладу, оскільки відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня, тобто банк зобов'язаний виконати доручення клієнта незалежно від часу його надходження.
Крім того, проведення банком у базі даних платежів після закінчення операційного часу також не впливає на дійсність договору банківського вкладу та не є підставою для обмеження прав клієнта банку.
Помилковими є також міркування відповідача 2 щодо неможливості внесення коштів на вкладний рахунок не позивачем, а іншою особою.
Так, суд встановив, що згідно з платіжними дорученнями від 28 червня 2014 року №TR.56800.10.341 та №TR.56800.9.341 грошові кошти на вкладний рахунок ОСОБА_1 перераховано ОСОБА_3; разом з тим, відповідно до визначення статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку; при цьому Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником. Крім того, суд зауважує, що факт знаходження на рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 167 671,23 грн. відповідачами не спростовано.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, укладеного між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.
Таким чином, наказ Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Належить також звернути увагу, що відповідно до даного відповідачем 2 витягу з додатку до наказу від 18 листопада 2014 року №6 "Перелік транзакцій і правочинів (договорів), що відносяться до нікчемних" номер вкладного рахунку ОСОБА_1 відрізняється від номеру вкладного рахунку, що вказаний у договорі банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, а внесена сума вкладу згідно з платіжними дорученнями є меншою, ніж вказано у цьому витязі, а саме: на вкладний рахунок внесено кошти у розмірі 167 671,23 грн., у витягу зазначено, що сума залишку на рахунку ОСОБА_1 становить 17 067 274,00 грн.
Однак суд не погоджується із рештою позовних вимог про зобов'язання Фонду відшкодувати кошти за вкладом з мотивів їх передчасності, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає певну послідовну процедуру до моменту виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом, зокрема включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду, складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру, затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
У свою чергу позивачем не доведено, що ОСОБА_1 включено до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та до Загального реєстру вкладників, та оскаржено відповідну бездіяльність відповідачів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Уповноваженою особою не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для визнання нікчемним спірного договору банківського вкладу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 28 червня 2014 року №42496, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ".
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко