ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2015 року № 826/6141/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві
про визнання протиправною та скасування постанови від 29.05.2014 ВП №43245195
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій по стягнення виконавчого збору, скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.05.2014 ВП №43245195.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржена постанова є безпідставною та прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 12.05.2014 ВП №43245195 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Оболонським районним судом міста Києва 30.01.2013 №2/2605/6166/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 134 234,95 грн.
В подальшому, 29.05.2014 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою постановлено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 13 423,49 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження постанови Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту оскарженої постанови суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури її прийняття.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи, що предметом оскарження є постанова про стягнення виконавчого збору, суду належить встановити чи мало місце невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного його виконання.
Як зазначено вище, постановою від 12.05.2014 ВП №43245195 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Оболонським районним судом міста Києва 30.01.2013 №2/2605/6166/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 134 234,95 грн.
Сума виконавчого збору в оскарженій постанові визначена відповідачем відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у розмірі 10 відсотків від суми боргу.
Матеріали справи підтверджують, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено позивачу супровідним листом від 12.05.2014.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Судом встановлено, що не лише у встановлений ч. 2 ст. 25 згадуваного Закону строк, а й станом на час вирішення справи виконавчий документ позивачем не виконано.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.
Законом України "Про виконавче провадження" обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого документу було вчинено наступні виконавчі дії: внесено подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 16.09.2014, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.09.2014, направлено запити щодо розшуку майна боржника, складено акт опису й арешту майна від 22.09.2014, винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15.12.2014, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2014, у зв'язку з направленням виконавчого документу за належністю до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області.
Вказані виконавчі дії вчинено відповідачем після винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Проте оскільки позивачем станом на час вирішення справи не виконано судове рішення та відповідачем вчинялись дії з примусового виконання такого судового рішення, отже суд дійшов висновку, що оскаржена постанова прийнята відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржених дій та постанови у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда