ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 травня 2015 року № 826/5954/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді - Добрівської Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
з позовомОСОБА_1
доЦентру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України
провизнання незаконними дій та стягнення грошової компенсації, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 9 547,45 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволені з огляду на відсутність правових підстав, оскільки на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації за неотримане речове майно Закон №2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
З огляду на висловлену у даній справі позицію учасників процесу щодо розгляду даної справи в порядку письмового провадження, суд на підставі частини 6 статті 71 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.
Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи позивача та заперечення представника відповідача, розглянувши надані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 09 жовтня 2014 року №600 відповідно до пункту «б» частини шостої та з урахуванням частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) полковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу обліку та експлуатації технічних засобів охорони управління живучості арсеналів, баз та складів Озброєння Збройних Сил України звільнено з військової служби з правом носіння військової форми одягу.
Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2014 року №230 полковника ОСОБА_1 , виключено з 17 жовтня 2014 року зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та направлено на зарахування на військовий облік до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату, виплачено з надбавку в розмірі 15% посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 80% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 90% посадового окладу, додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 01 по 17 жовтня 2014 року.
Згідно з довідкою від 21 жовтня 2014 року №230 про вартість належного до видачі речового майна звільненому, що підлягає видачі полковнику ОСОБА_1 , військовослужбовцю не видано тридцять два найменування на загальну суму 9 547,45 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ, що набрав чинності 11 березня 2000 року, призупинено дію частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.
Законом України від 3 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Отже, положення частини другої статті 91 Закону №2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 для отримання грошової компенсації замість речового майна (30 січня 2015 року) Закон №2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам даного Закону.
Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема в постановах від 22 жовтня 2013 року у справі №21-286а13 та від 10 грудня 2013 року у справі №21-415а13, а також знайшла своє відображення у постанові Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 р. №К/800/11052/14.
У відповідності до частини другої статті 2442 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що погоджується з доводами відповідача як суб'єкта владних повноважень, який довів правомірність своїх дій, у зв'язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 160-165, 167, 2442, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання незаконними дій та стягнення грошової компенсації відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Добрівська