12 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/1375/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
при секретарі - Пушенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, -
Позивач 22.04.2015 року звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не зарахування його на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 30.11.2014 до Військової частини НОМЕР_1 та не своєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч НОМЕР_1 ; визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не виплати йому нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 № 575 за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 4545,96 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 він був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «водій радіогрупи інформаційно-телекомунікаційного вузла ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Всупереч п.п. «н» до норми № 1 (загальновійськова) Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» його не було зараховано на продовольче забезпечення з дня прибуття до військового комісаріату, в результаті чого він не був забезпечений харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави.
Позивач в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності, в письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити та пояснив, що відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 року № 905 «Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно не ведуть військове господарство», Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення з 01.09.2012 року до Військової частини НОМЕР_1 . Виходячи із наведеного обов'язок проводити харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 чи виплачувати замість установлених норм харчування грошову компенсацію, лежить на в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.03.2014 року № 50 позивача було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (включно продовольче). Таким чином, позовні вимоги позивача щодо не зарахування на продовольче забезпечення є безпідставними. З метою приведення власної діяльності до вимог законодавства України та відновлення порушених прав позивача наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 року наказом № 575 позивача було зараховано на продовольче забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 . Враховуючи неможливість забезпечення гарячою їжею позивача, приймаючи до уваги пункт 2.10. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, було прийнято рішення про виплату позивачу грошової компенсації замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою № 1 - загальновійськова. Вказаний наказ був направлений на адресу військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що позивач був поновлений в правах, що стосуються зарахування його на продовольче забезпечення та виплати грошової компенсації та виплати грошової компенсації замість установлених норм харчування 10.12.2014 року.
Представник Військової частини НОМЕР_1 подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності, та заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у період з березня по листопад 2014 року витяги з наказів військових комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 або будь-які інші документи про зарахування позивача до списків особового складу частини та постановку на продовольче забезпечення або про виплату йому грошової компенсації замість установленої норми харчування № 1 - загальновійськова до військової частини НОМЕР_1 не надходили. Отже, вважає, що службові особи військової частини НОМЕР_1 не мали можливості і не зобов'язані були вчиняти жодних дій щодо забезпечення позивача триразовим харчуванням за рахунок держави як особи, мобілізованої на особливий період, або виплати грошової компенсації замість установленої норми харчування № 1 - загальновійськова. Відтак, посилання позивача на протиправний характер бездіяльність службових осіб військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими. Крім того, просив залишити позов без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду. Військова частина вважає, що позивач був обізнаний про порушення його прав, оскільки ним була направлена на адресу В/ч НОМЕР_1 заява від 02.03.2015 року з вимогою виплатити грошову компенсацію замість установленої норми харчування. Крім того, позивач звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу частини , що свідчить про відсутність у нього претензій щодо задоволення усіма видами забезпечення, у тому числі і продовольчим. Позивачеві станом на 02.03.2015 року було відомо про порушення його прав, а до суду він звернувся лише 21.04.2015 року, тобто з порушенням строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Встановлено, що наказом від 18.03.2014 № 50 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та призначений водієм радіогрупи інформаційно-телекомунікаційного вузла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зарахований до списків особового складу військового комісаріату та на всі види забезпечення (а.с. 5-6).
Відповідно до розпорядження начальника Центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 Чернігівський обласний військовий комісаріат перебуває на продовольчому забезпеченні при Військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.2012 року, що підтверджується довідкою № 1643 від 16.03.2015 (а.с. 23).
Судом встановлено, що позивача з 18.03.2014 року не було зараховано на продовольче забезпечення у зв'язку з мобілізацією, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування.
Відповідно до наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 № 575 ОСОБА_1 було зараховано на продовольче забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року включно в сумі 4545,96 грн. (додаток № 1) (а.с. 21-22). Відповідно до Наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2015 року № 168 було внесено зміни до наказу від 10.12.2014 № 575, а саме додатки № 1, № 6 до цього наказу вважаються недійсними, та викладені в іншій редакції. Згідно додатку № 1 до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2015 року № 168 ОСОБА_1 встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 включно в сумі 4545,96 грн.
З витягу з Аудиторського звіту від 26.12.2014 № 234/31/82 про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 та довідки про результати внутрішнього аудиту відповідності продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 за період з 30.07.2012 по 26.11.2014 вбачається, що внаслідок не доведення встановлених норм продовольчого забезпечення до військовослужбовців, які були призвані із мобілізацією, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 були допущені втрати доходів фізичними особами на загальну суму 2446343,18 грн., а тому визначено організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 , які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації, на загальну суму 2446343,18 грн. в термін до 26.01.2015 року (а.с. 28-33).
Згідно статті 1 Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту “н” пункту 1 приміток до “норми № 1 - загальновійськова” Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.
Пункт 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280 передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.
Відповідно до пункту 2.3. вищевказаного Положення у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Так, матеріалами справи підтверджується, що наказом ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 575 від 10.12.2014 року, з врахуванням змін, внесених наказом від 04.03.2015 року № 168, позивача було зараховано на продовольче забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в розмірі 4545,96 грн. за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованої грошової компенсації в сумі 4545,96 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не зарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року до в/ч НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч НОМЕР_1 , то суд вважає їх обґрунтованими, оскільки встановлено, що Чернігівським обласним військовим комісаріатом наказ про зарахування позивача, який був призваний на військову службу 18.03.2014 року, на продовольче забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 було видано лише 10.12.2014 року, тобто всупереч чинному законодавству, яке передбачає зарахування на продовольче забезпечення громадянина, який призваний на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття його до військового комісаріату.
Також, ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано суду доказів своєчасного надсилання наказу про зарахування ОСОБА_1 на продовольче забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 для належного виконання. Крім того, Військова частина НОМЕР_1 в своїх запереченнях посилається, що наказ № 575 від 10.12.2014 року, яким позивача зараховано на продовольче забезпечення, надійшов до Військової частини лише 03.03.2015 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не зарахування ОСОБА_1 на продовольче забезпечення з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року до Військової частини НОМЕР_1 та несвоєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до Військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими.
Позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 стосовно не виплати ОСОБА_1 нарахованої згідно наказу від 10.12.2014 № 575 за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 грн., також підлягають задоволенню, оскільки в/ч НОМЕР_1 не вчинялись дії щодо виплати грошової компенсації позивачу, розмір якої встановлено вищезазначеними наказами.
Щодо посилань Військової частини НОМЕР_1 про пропущення позивачем строку звернення то суду із позовною заявою, то суд вважає, що причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду є поважними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з наказом військового комісара № 575 від 10.12.2014 року про зарахування ОСОБА_1 на продовольче забезпечення при В/ч НОМЕР_1 та встановлення грошової компенсації в розмірі 4545,96 грн., позивач ознайомлений не був, доказів його оголошення Чернігівським ОВК суду також надано не було. Тому суд вважає, що пропущений строк звернення до суду підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів та стягнення грошової компенсації, а відповідачами не доказана правомірність своїх дій.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не зарахування ОСОБА_1 на продовольче забезпечення з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року до Військової частини НОМЕР_1 та несвоєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до Військової частини НОМЕР_1 .
Визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати ОСОБА_1 нарахованої згідно наказу ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.12.2014 року № 575 за період з 18.03.2014 року по 30.11.2014 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4545,96 грн.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 4545,96 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Кашпур