06 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1111/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Транчуковій О.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Рябчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 р. № 000006/21-22-21-2317819873.
Свої вимоги мотивує протиправністю оскаржуваного рішення, оскільки ГУ ДФС у Херсонській області застосовано фінансові санкції за порушення, які не мали місця. Зокрема, відповідачем застосовано фінансові санкції за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні ціни, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. Однак під час проведення обшуку не було виявлено підроблених марок акцизного податку, що підтверджується і вироком Комсомольського районного суду м.Херсона від 15.10.2013 р.; під час досудового розслідування кримінального провадження не було проведено оперативних закупок, які б засвідчили факт продажу алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні ціни. Крім того, при винесенні рішення про застосування фінансових санкцій ГУ ДФС у Херсонській області застосовано Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в редакції 2014 року (Закон № 1638-VІІ від 12.08.2014 р.), яким внесено зміни до ст.17 Закону та збільшено мінімальні розмір фінансових санкцій.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з вказаних підстав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки рішення про застосування фінансових санкцій винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судоми встановлено, що вироком Комсомольського районного суду м.Херсона від 15.10.2013 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204 КК України - незаконне зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, та ч.3 ст.204 КК України - незаконне виготовлення алкогольних напоїв з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей.
На підставі даного вироку ГУ ДФС у Херсонській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 р. № 000006/21-22-2317819873, яким до позивача застосовано фінансові санкції: за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку - 17000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні ціни, - 10000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії - 17000 грн.
При вирішенні питання щодо правомірності рішення про застосування фінансових санкцій суд виходить з наступного.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до положень п.п.19-1.1.16 п.19.1 ст.19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Отже, притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафу - є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Частиною 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 затверджений порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", пунктом 3 якого визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Пунктом 5 Постанови № 790 визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З матеріалів справи слідує, що підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій згідно рішення від 18.03.2015 р. № 000006/21-22-2317819873 стали матеріали перевірки СВ ДПС у Херсонській області та вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від 15.10.2013 р.
З вироку Комсомольського районного суду м.Херсона від 15.10.2013 р. слідує, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204 КК України - незаконне зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, та за ч.3 ст.204 КК України - незаконне виготовлення алкогольних напоїв з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей.
З оскаржуваного рішення вбачається, що до ФОП ОСОБА_1 згідно з абз.6, 14, 16 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР застосовано фінансові санкції за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку у розмірі 17000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні ціни, у розмірі 10000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії у розмірі 17000 грн.
Між тим, абз.6 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР передбачає відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії; абз.14 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР передбачає відповідальність за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів; абз.16 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР передбачає відповідальність за вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.
Тобто, з рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 р. № 000006/21-22-21-2317819873 неможливо встановити, за які саме порушення Закону № 481/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції, оскільки описова частина рішення містить перелік порушень, що не співпадають з порушеннями, зазначеними у резолютивній частині рішення та у відповідних абзацах ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, які відповідачем вказано як правові підстави для застосування фінансових санкцій.
Що стосується застосування до позивача фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, суд зазначає наступне.
Статтею 11 Закону 481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Статтею 226 ПК України встановлено порядок виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до п.п.226.1, 226.2, 226.3 ст.226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 226.6 ст.226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
За приписами п.226.9 ст.226 ПК України вважаються такими, що немарковані, зокрема, алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Згідно п.228.9 ст.228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
За приписами абз.15 ч.2 ст.17 Закону 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд зазначає, що доказом підроблення марок акцизного податку може бути лише відповідний висновок експертизи. Між тим, відповідачем не надано такого висновку та взагалі не надано жодного доказу на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 зберігав алкогольні напої з підробленими марками акцизного податку.
За вироком Комсомольського районного суду від 15.10.2013 р., який надано відповідачем в якості єдиного доказу вчинення позивачем порушення у вигляді зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, ОСОБА_1 не визнано винним у підробці марок акцизного податку.
Суд критично відноситься до тверджень представника відповідача про допущення при складанні рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 р. № 000006/21-22-21-2317819873 літеральної помилки, яка виразилася у тому, що у рішенні замість запису "за реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв" здійснено запис "за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку", оскільки суд при перевірці правомірності рішення надає оцінку саме тим обставинам та правовим нормам, які містяться у цьому рішенні та стали підставою для його винесення, а не тим, які мав на увазі контролюючий орган.
Суд зауважує, що згідно ч.3 ст.17 Закону № 481-95/ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
З даної норми слідує, що застосування до фізичних осіб-підприємців фінансових санкцій є повноваженнями органів, вказаних у ч.3 ст.17 Закону № 481-95/ВР, а тому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати кваліфікацію вчиненого порушення та застосовувати фінансові санкції.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправне застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку.
Що стосується застосування до позивача фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні ціни, суд зазначає наступне.
Частиною 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що: роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Відповідно до ч.10 ст.18 Закону №481-95 право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої належить Кабінету Міністрів України.
Частиною 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (далі - Постанова № 957) встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.
З аналізу даних правових норм слідує, що законодавцем визначено правила торгівлі алкогольними напоями, згідно яких роздрібна торгівля алкогольними напоями можлива тільки за наявності отриманої у встановленому законом порядку ліцензії та за цінами, не нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни. При цьому ці обов'язкові вимоги встановлені для роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виготовленими законним способом, та які відповідають державним стандартам. Жодним Законом чи нормативно-правовим актом не передбачено отримання ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі фальсифікованими алкогольними напоями та не встановлено мінімальні роздрібно-оптові ціни на фальсифіковані алкогольні напої.
З описової частини вироку Комсомольського районного суду м.Херсона від 15.10.2013 р. вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у незаконному виготовленні алкогольних напоїв, які є водно-спиртовими сумішами, виготовленими із застосуванням спирту етилового невідомого сорту, і які не відповідають вимогам ДСТУ 4256:2003 "Горілки і горілки особливі. Технічні умови".
Суд зазначає, що ст.1 Закону № 481-95/ВР розрізняє поняття алкогольні напої та фальсифіковані алкогольні напої. Так, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; фальсифікація алкогольних напоїв та тютюнових виробів - умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені.
Тобто, законодавцем ці поняття не ототожнюються, а навпаки виокремлюються, а тому здійснення роздрібної торгівлі фальсифікованими алкогольними напоями автоматично не є підставою для застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни. Суд акцентує увагу на тому, що абз.15 ч.2 ст.17 Закону № 481-95/ВР передбачено окрему відповідальність за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв. Однак відповідач не застосовував до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв, а кваліфікував його дії як роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни.
Підсумовуючи викладене, суд вважає протиправним застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12,1 9, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про застосування фінансових санкцій від 18.03.2015 р. № 000006/21-22-21-2317819873.
Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 травня 2015 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8.3.5