Копія
23 квітня 2015 р. Справа № 818/1087/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю. ,
представника позивача - Похилько Л.В.,
представника відповідача 1 - Куц О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, стягнення заборгованості,-
Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення ДПІ у м.Сумах від 06.03.2015 № 2/4635;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області на користь ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 7 419 041, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумської області за результатами проведеної камеральної перевірки позивача щодо нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року, прийняте повідомлення від 06.03.2015 №2/4635 про відмову в автоматичному бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки позивач не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: рівень співвідношення середньої заробітної плати працівника до розміру мінімальної заробітної плати у кожному з останніх чотирьох послідовних звітних податкових періодів (кварталів) (Кзп більше або = 2,5) не перевищує, не менше ніж у два з половиною рази мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством.
Позивач зазначає, що пункт 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, на невідповідність ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" якому у повідомлення посилається відповідач, з 01.01.2015 не містить таких критеріїв як співвідношення середньої заробітної плати до мінімальної, яка не менше ніж у два з половиною рази повинна перевищувати мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу та декларування великим платником податків від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за підсумками останнього звітного (податкового) року.
Крім того, позивач стверджує про безпідставність застосування відповідачем для визначення відповідності ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" як платника податку критеріям для отримання автоматичного бюджетного відшкодування, наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 №781 "Про затвердження Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість" з огляду на втрату ним чинності.
На думку позивача, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення з порушенням вимог п. 200.19, п. 200.21 ст. 200 Податкового кодексу України, останній протиправно позбавив ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
За таких обставин, позивач вважає, що бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року у сумі 7 419 041, 00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області на користь ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 27-28, 42-43), в яких зазначив, що відповідно до п. 4 «Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 №781 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.12.2013 за №2208/24740 визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
Відповідно до п. 20. ст.200 Податкового кодексу України та п. 5 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 781 центральний орган державної податкової служби не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності формує два переліки платників податку по критеріям визначених па автоматичне відшкодування, а саме:
-перелік платників податку, що відповідають критеріям визначеним у Кодексі та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ;
-перелік платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.
Відповідач 1 стверджує, що критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.
По доведеному переліку Головного управління ДФС ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» не відповідає критерію на автоматичне бюджетне відшкодування відповідно до пп. 200.19.5 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме - середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу.
Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 26), у яких зазначено, що у відповідача 2 відсутні відповідні документи щодо повернення на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року.
Таким чином, відповідач 2 вважає, що не порушило жодного нормативно-правового акту з питань повернення з бюджету податку на додану вартість, тим самим не вчиняло незаконних дій та не допускало бездіяльності по відношенню до позивача.
Крім того, відповідач 2 зазначає, що не наділений повноваженнями виконувати судові рішення про стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість. Виконання судових рішень даної категорії справ здійснюється лише Державною казначейською службою України.
У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачем надано до відповідача 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року в якій заявлено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 7 419 041, 00 грн., у відповідності до вимог ст. 200 Податкового кодексу України (а.с. 30-36).
Повідомленням від 06.03.2015 № 2/4635 відповідач 1 повідомив позивача про те, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критерію на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеному пунктом 200.19 цієї статті, а саме: середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV Податкового кодексу України (а.с. 11).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 Податкового кодексу України.
Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
Згідно з п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Критерії, яким повинні відповідати платники ПДВ для отримання автоматичного бюджетного відшкодування, визначені п.200.19 ст.200 Податкового кодексу України.
Крім того, п. 200.20 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Так, пунктом 2 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1128, передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.
Відповідно до п. 3 Порядку критерії оцінки платника ПДВ, відповідність яким надає такому платнику ПДВ право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.
Пунктом 200.21 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.
Також варто зазначити, що відповідно до пункту 8 Порядку територіальний орган Державної фіскальної служби протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомляє платника ПДВ шляхом надсилання/вручення письмового повідомлення про невідповідність платника ПДВ критеріям, визначеним у Кодексі, які дають право на автоматичне бюджетне відшкодування, з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано (за формою згідно з додатком до цього Порядку, яке формується на підставі даних переліку платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ).
Отже, пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям:
- не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про:
а) відсутність підтвердження відомостей;
б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);
в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;
ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на один рік від банківської установи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, фінансову гарантію, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування (у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині зайво заявлених сум податку до бюджетного відшкодування, така фінансова гарантія має бути продовжена додатково на термін до двох років), а також:
а) здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) або б) здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 мільйони гривень протягом останніх 12 календарних місяців. Платникам податку, які отримали право на автоматичне бюджетне відшкодування виходячи із цього критерію, сума такого відшкодування сукупно не може перевищувати суму податку, сплачену у складі вартості придбаних (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)/споруджених необоротних активів незалежно від того, чи були вони введенні в експлуатацію;
- не мають податкового боргу.
Такий критерій, як "рівень співвідношення середньої заробітної плати працівника до розміру мінімальної заробітної плати у кожному з останніх чотирьох послідовних звітних податкових періодів РО (кварталів) (Кзп більше або = 2,5) не перевищує, не менше ніж у два з половиною рази мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законодавством" у редакції п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України чинній на момент прийняття спірного повідомлення, тобто, 06.03.2015 відсутній.
Слід зазначити, що норма п.п. 200.19.5 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, яка містила вищезазначений критерій втратила чинність 01.01.2015 у зв'язку з набранням чинності редакції, передбаченої абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим підпункту 13 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 № 1621-VII.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Таким чином, на думку суду, дія пп. 200.19.5 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач як на підставу для прийняття спірного повідомлення, не може поширюватися на правовідносини, що виникли після втрати ним чинності.
При цьому суд виходить із того, що принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів є загальним принципом права, який має пріоритетне застосування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування повідомлення ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 06.03.2015 № 2/4635 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Натомість, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області на користь позивача бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 7 419 041, 00 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок № 39).
Згідно пунктів 6-7 Порядку № 39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Зміст вказаних правових норм визначає процедуру перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, яка передбачає отримання органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Як встановлено вище, відповідачем 1 не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 7 419 041, 00 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", а тому на думку суду позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є передчасними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 06.03.2015 № 2/4635.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко
Постанову складено у повному обсязі та підписано 27.04.2015.