"28" квітня 2015 р. №К/800/6816/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Моторного О.А., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРІТЕС»
на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015
у справі №826/6508/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРІТЕС»
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2014 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРІТЕС», визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 03.02.2014 №0001232203.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 у даній справі, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2014 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРІТЕС» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Галарт сервіс груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Кепіталіндастрістайл», товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» за період з 01.02.2012 по 31.05.2012, за висновками якої позивачем порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 189060,00 грн.
Судами також встановлено, що в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем покладено висновки в акті перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Галарт сервіс груп», ТОВ «Кепіталіндастрістайл», ТОВ «Едельвейс».
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 22.01.2014 №159/26-56-22-03-09/33404025 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 №0001232203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236325,00 грн., у тому числі: 189060,00 грн. - основний платіж, 47265,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень податкового законодавства позивачем, оскільки реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції, дійшов протилежного висновку, з яким не може погодитись судова колегія касаційної інстанції, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Галарт сервіс груп» за договором від 02.04.2012 №02-04/12-Ю, предметом якого є надання юридично-консультаційних послуг; ТОВ «Кепіталіндастрістайл» за договорами від 20.04.2012 №КЕ-05/04/12-М, від 19.04.2012 №КЕ-04/04/12, від 18.04.2012 №КЕ-03/04/12, предметом яких є виконання робіт: з монтажу внутрішньої перегородки, з монтажу та фарбування фасаду будівлі об'єкта, по виготовленню та встановленню вбудованих шаф та поставки будівельних матеріалів;ТОВ «Едельвейс» за договорами від 05.01.2012 №05/01/12-Р, від 01.02.2012 №01/02/12-КС, від 15.02.2012 №15/02/12-КС, предметом яких є надання аналітично-консультаційних послуг; підтверджується первинними документами податкового обліку: замовленнями; погодинним звітом; актами приймання-передачі послуг; актами надання послуг, актами виконаних робіт та наданих послуг, податковими та видатковими накладними, виписками з банківських рахунків, рахунками-фактурами, рахунками на оплату послуг.
Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів. Також встановлено, що керуючись положеннями пункту 187.1 статті 187, статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сплачено вартість послуг з ПДВ та сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.
Надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам позивача с ТОВ «Галарт сервіс груп», ТОВ «Кепіталіндастрістайл», ТОВ «Едельвейс» є достатніми для підтвердження реальності здійснених господарських операцій.
У той же час, наведені апеляційним судом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовними підставами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.
Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.
Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг, товарів та робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, поставка товарів та надання контрагентами робіт і послуг підтверджується наявними у справі первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг та робіт, їх вартість та з цих документів вбачається факт їх надання за напрямами, вказаними у договорах.
Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт виконаних робі та наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг/робіт є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
При цьому, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких повинен відповідати вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.
Безтоварність господарських операцій з придбання платником податку товарів/робіт/послуг не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім того, судова колегія касаційної інстанції відзначає, що обставини, встановлені в актах перевірки контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Інших переконливих доводів на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.
Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів, послуг та робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій зі спірними контрагентами.
Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕГРІТЕС» задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2014.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді О.А.Моторний
М.В.Сірош