"30" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/57277/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року
у справі № 2а-3269/12/2670
за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі філії Львівського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
про стягнення податкової заборгованості, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова; позивач) до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі філії Львівського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - ДІФКУ в особі філії Львівського РВ ДІФКУ; відповідач) задоволено повністю. Стягнуто з ДІФКУ до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 97 215,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Львівського РВ ДІФКУ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 лютого 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1372/22-0/34003638 від 01 червня 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092350/0 від 15 червня 2009 року, яким відділенню визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97 215,00 грн. (66 228,00 грн. - основний платіж, 30 987,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Вказаний акт індивідуальної дії оскаржено відповідачем у судовому порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року у справі № 2а-4170/09/1370 податкове повідомлення-рішення № 0000092350/0 від 15 червня 2009 року визнано протиправним та скасовано.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2011 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДІФКУ в особі філії Львівського РВ ДІФКУ на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі № 2а-4170/09/1370.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року набрало законної сили, а контролюючим органом, в свою чергу, вжито заходи щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
Колегія суддів вважає зазначений висновок судів передчасним, зважаючи на таке.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведених норм процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.
А відтак, для правильного вирішення спору суду слід перевірити результат касаційного розгляду справи № 2а-4170/09/1370.
З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.