06 квітня 2015 року м. Київ К/9991/32678/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайло О.М.
СуддівЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Тернопільської митниці, до якої приєднався Прокурор Тернопільської області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року
у справі № 2-а-2208/10/1970
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт - Вега»
до Тернопільської митниці,
за участю Прокурора Тернопільської області,
про визнання нечинним рішення, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт - Вега» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці (далі - Відповідач) про визнання нечинним рішення, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, визнав нечинними та скасував рішення про визначення коду товару від 09 червня 2010 року №КТ-403-0048-10 та податкові повідомлення форми «Р» від 11 червня 2010 року №30, №31, №32 та №33.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
До касаційної скарги відповідача приєднався Прокурор Тернопільської області.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Митний орган 04 червня 2010 року провів камеральну перевірку позивача, про що склав акт №к/0003/0/403000000/0021139268, яким встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про митний тариф України», а саме - під час здійснення декларування товарів «Медикамент - шведська гіркота Др.Тайсс», була допущена методологічна помилка у частині правильності визначення коду товару згідно УКТЗЕД, що призвело до заниження податкових зобов'язань за акцизним збором, ввізним митом, тимчасовою надбавкою та податком на додану вартість, які сплачуються при ввезені товарів на митну територію України.
У рамках здійснення перевірки митного оформлення ввезеного позивачем товару, рішенням митного органу від 09 червня 2010 року №КТ-403-0048-10 про визначення коду товару - лікарського засобу «Геровітал Др.Тайсс» (розчин для перорального застосування, у скляних флаконах 500 мл), вказаний препарат класифіковано за кодом 2106909200, згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - УКТЗЕД), харчові продукти, не включені до інших угрупувань, без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом жирів менш як 1,5 мас%, менш як 5% мас% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5% глюкози або крохмалю.
На підставі проведеної перевірки та рішення про визначення коду товару, митний орган прийняв податкові повідомлення форми «Р» від 11 червня 2010 року №30, яким визначив суму податкового зобов'язання з мита, що ввозиться на територію України у розмірі 313 051,02 грн., з яких 298 143,83 грн. за основним платежем та 14 907,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №31, яким визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України у розмірі 548 093,84 грн., з яких 521 994,13 грн. за основним платежем та 26 099,71 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №32, яким визначив суму податкового зобов'язання з тимчасової надбавки до існуючих ставок ввізного мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 4 909,05 грн., з яких 4 675,29 грн. за основним платежем та 233,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №33, яким визначив суму податкового зобов'язання з акцизного збору з товарів, увезених на територію України у розмірі 177 886,87 грн., з яких 169 416,07 грн. за основним платежем та 8 470,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про лікарські засоби» лікарські засоби - речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.
Статтею 17 Закону України «Про лікарські засоби» передбачено, що на територію України можуть ввозитись лікарські засоби, зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості, що видається виробником.
Як вбачається з матеріалів справи, препарат «Шведська гіркота Др.Тайсс» внесено до Державного реєстру лікарських засобів на підставі наказу МОЗ України від 26 листопада 2009 року «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» (попередній наказ МОЗ від 09 грудня 2004 року №610).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що задекларований позивачем товар, згідно реєстраційних посвідчень на лікарський засіб, висновків про якісний та кількісний склад лікарського засобу, інформації про лікарський засіб, інструкції для медичного застосування препарату має показання до застосування, зареєстровану в МОЗ України інструкцію для застосування, в якій зазначено склад, показання для застосування, особливості застосування, спосіб застосування та дози, а отже є лікарським засобом.
З огляду на викладене та враховуючи факт реєстрації ввезеного позивачем товару як лікарського засобу, у митного органу не було підстав для зміни визначеного позивачем у вантажно-митних деклараціях коду ввезеного товару, а відтак рішення про зміну коду товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується податкових зобов'язань за акцизним збором, ввізним митом та тимчасовою надбавкою, податком на додану вартість, які сплачуються при ввезені товарів на митну територію України, визначених позивачу за результатом зміни коду ввезеного товару згідно УКТЗЕД, суди також обґрунтовано визначились щодо їх протиправності з огляду на наступне.
Основні засади організації та здійснення митної справи в Україні визначені Митним кодексом України.
Згідно статті 41 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Згідно з частини 5 статті 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України, після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митний контроль закінчується.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
У відповідності до статті 78 зазначеного Кодексу, митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Разом із тим, таких обставин у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено не було.
Визначаючись з безпідставністю доводів митного органу про невірну класифікацію позивачем ввезеного товару - лікарського засобу, суди першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано зазначили, що належним доказом факту неправильної класифікації товару є рішення митного органу про класифікацію товарів, прийняте відповідно до статей 312, 313 Митного кодексу України, яке при ввезені товару не приймалося.
Відповідно до приписів статті 312 Митного кодексу України, ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян (стаття 313 Митного кодексу України).
Враховуючи те, що митний орган, приймаючи вантажні митні декларації та випускаючи товар на митну територію України у вільний обіг, погоджувався з кодом товарної номенклатури, зазначеним позивачем, та відомостями щодо сплати мита і податку на додану вартість, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідача були відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі № 2-а-2208/10/1970 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.