16 березня 2015 року м. Київ К/9991/25150/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайло О.М.
СуддівЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року
у справі №2а-4561/09/0270
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»
до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 03 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 квітня 2009 року №0000172301 та від 17 серпня 2009 року №0000482301, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Податковий орган провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2008 року по 27 березня 2009 року, про що склав акт від 03 квітня 2009 року №53/2301/30807701, яким, зокрема, встановив порушення позивачем вимог статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв рішення від 13 квітня 2009 року № 0000172301, яким до позивача застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 392 513,39 грн. та від 17 серпня 2009 року № 0000482301, яким застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 893,23 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичною підставою для прийняття спірних рішень слугували встановлені під час перевірки позивача порушення вимог статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилися у недотриманні останнім вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме - недоотримання виручки за експортними операціями та порушення терміну надходження товару за імпортними контрактами.
Як встановлено актом перевірки, позивачем порушено терміни розрахунків за експортними операціями, зокрема, по контракту від 08 квітня 2008 року №8803pal, укладеному з компанією Agros Nova Sp.z. o.o, Польща та по контракту від 14 січня 2008 року №2, укладеному з ТОВ ТД «Велікан», Казахстан.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Продавець) та Agros Nova Sp.z. o.o, Польща (Покупець), укладено контракт від 08 квітня 2008 року №8803ра1, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець отримати за плату дерев'яні євро піддони у кількості 2778 шт. Поставка товару здійснюється на умовах FCA. Перевезення здійснюється транспортом покупця.
У відповідності до ВМД від 14 липня 2008 року №401000004/8/007247 та №401000004/8/007274 відвантажено товар на суму 280,36 Євро або 2939,6 грн. Кінцевий термін надходження валютної виручки за вказаною операцією - 10 січня 2009 року.
Станом на 27 березня 2009 року кількість днів прострочення становить 76 днів.
Також, згідно контракту від 14 січня 2008 року №2, укладеного між позивачем (Продавець) та ТОВ ТД «Велікан», Республіка Казахстан (Покупець), продавець зобов'язався передати на умовах контракту всю продукцію в упаковках в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в специфікаціях і на умовах, викладених в контракті, у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар у власність та оплатити його. Орієнтовна сума контракту 900 000 доларів США. За умовами даного контракту передбачено відвантаження соків та напоїв на умовах DAF Калинівка Вінницька область та передбачено 50% попередньої оплати.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов експортного контракту позивач відвантажив на користь нерезидента ТОВ ТД «Велікан» продукцію власного виробництва:
згідно ВМД 26 червня 2008 року №40100004/7/006516 на суму 18 923,20 дол. США або 91 771,84 грн., граничний термін надходження коштів 23 грудня 2008 року, а кошти надійшли 24 грудня 2008 року у сумі 15 000,00 дол. США (прострочення 1 день), 30 грудня 2008 року у сумі 3 923,20 грн. дол. США (прострочення 6 днів);
згідно ВМД від 27 червня 2008 року №40100004/7/006552 на суму 19 143,20 дол. США або 92 843,26 грн., граничний термін надходження коштів 24 грудня 2008 року, тоді як кошти надійшли 30 грудня 2008 року у сумі 4 076,80 дол. США (прострочення 6 днів), 08 січня 2009 року у сумі 6 500,00 дол. США (прострочення 9 днів), 21 січня 2009 року у сумі 8 566,40 дол. США (прострочення 13 днів);
згідно ВМД від 27 червня 2008 року №40100004/7/006549 на суму 27 208,80 дол. США або 131 932,75 грн., граничний термін надходження коштів 24 грудня 2008 року, тоді як кошти надійшли 21 січня 2009 року у сумі 1 434,00 дол. США (прострочення 28 днів), 28 січня 2009 року у сумі 11 000,00 дол. США (прострочення 7 днів), 02 лютого 2009 року у сумі 8 000,00 дол. США (прострочення 5 днів), 23 лютого 2009 року у сумі 5 000,00 дол. США (прострочення 21 день), 02 березня 2009 року у сумі 1 774,80 дол. США (прострочення 7 днів);
згідно ВМД від 28 липня 2008 року №40100004/8/007941 на суму 18 859,20 дол. США, граничний термін надходження коштів 24 січня 2009 року, у той же час кошти надійшли 02 березня 2009 року у сумі 12 225,00 дол. США (прострочення 37 днів), 24 березня 2009 року у сумі 6 634,20 дол. США (прострочення 22 дні);
згідно ВМД від 29 червня 2008 року №40100004/7/008032 на суму 18 516,00 дол. США або 89 682,25 грн., граничний термін надходження коштів 25 січня 2009 року, у той же час кошти надійшли 24 березня 2009 року у сумі 2 365,80 дол. США (прострочення 58 дні), 27 березня 2009 року у сумі 16 150,20 дол. США (прострочення 3 дні).
Валютна виручка надходила частково та не у повній сумі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, меморіальними валютними ордерами та банківськими виписками по рахунку.
Продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України вважається експортом товарів; товаром при цьому являється будь-яка продукція, послуги, роботи тощо (стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Судами попередніх інстанцій встановлено перевищення граничних строків зарахування валютної виручки на рахунки позивача, що є підставою для нарахування пені за кожен день прострочення.
У той же час, відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що експертом при складанні експертного висновку від 09 квітня 2010 року №58, так і податковим органом при розрахунку розміру пені, було допущено ряд помилок, що позбавило суди можливості визначити дійсний розмір пені, який позивач має сплатити.
Так, з експертного висновку вбачається, що експертом не вірно визначено кількість днів прострочення надходження валютної виручки на рахунки позивача, а податковим органом - дати вантажно-митних декларацій, що унеможливило виокремлення судами правомірно нарахованої суми.
Зважаючи на викладене та враховуючи приписи статті 71 КАС України, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визначились щодо наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.
Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем термінів розрахунків за імпортними операціями, у тому числі:
по контракту від 17 червня 2008 року №04/08, укладеному з фірмою ТОВ СП Нектар-С, Молдова,
по контракту від 30 листопада 2006 року №01-30/11, укладеному з фірмою Concentrados Santa Rosa S.A. Escudero s/n ias Catitas. Santa Rosa Mendosa, Аргентина,
по контракту від 12 червня 2008 року №04-2008, укладеному з фірмою WESTFALIA SEPARATOR MEMBRAFLOW GmbN, Германія,
по контракту від 27 вересня 2007 року №7F480-UA-07, укладеному з SACMI FILLING S.P.A., Італія.
За висновками податкового органу, в порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», товари за вказаними контрактами, укладеними між позивачем з рядом нерезидентів, надійшли на територію України з перевищенням встановленого законом граничного терміну з моменту здійснення авансового платежу.
Податковий орган, застосовуючи штрафні санкції за порушення позивачем термінів розрахунків за вказаними операціями, виходить з того, що датою імпорту, у випадку ввезення товару на територію України, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, якою засвідчується фактичне переміщення товару через митний кордон України.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Зокрема, згідно пункту 2 статті 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Згідно статті 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Аналізуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем» на товаросупровідних документах) є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Оформлена вантажно-митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у вантажно-митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Отже, суди обґрунтовано вказали на те, що датою імпорту слід вважати не дату оформлення вантажно-митної декларації, а дату фактичного перетину митного кордону.
За встановленого судами попередніх інстанцій факту своєчасного перетину придбаного позивачем товару митного кордону України та знаходження його на митному ліцензійному складі, податковим органом безпідставно нараховано позивачу пеню за порушення визначеного законом граничного терміну поставки товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі №2а-4561/09/0270 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяНечитайло О.М.
СуддіЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.