24 квітня 2015 року м. Київ К/800/18817/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради про визнання неправомірними дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів,
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, якими в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову.
Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані, а оскаржуване рішення законним, тому підстав для відкриття касаційного провадження немає. Відповідно до частини одинадцятою статті 21 Закону України від 07 червня 2001року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III, в редакції Закону України від 02.10.2003 року № 1215-IV) у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно зі статтею 3 цього Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Дата, з якої у посадової особи місцевого самоврядування розпочинається відлік стажу служби в органах місцевого самоврядування (приведена дата), визначається відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, і є незмінною протягом усього періоду служби цієї особи в органах місцевого самоврядування.
Таким чином, сама по собі наявність передбаченого у частині сьомій статті 21 Закону № 2493-ІІІ стажу служби в органах місцевого самоврядування, обчисленого відповідно до статті 22 цього Закону, що дає право на одержання пенсії відповідно до законодавства України про державну службу, не дає права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, якщо стаж роботи особи, що виходить на пенсію, на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є меншим, ніж 10 років.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 04 березня 2014 року (справа №21-426а13), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для судів України при прийнятті рішень в подібних справах.
Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, стаж в органах місцевого самоврядування на час звільнення ОСОБА_1, становив 9 років 5 місяців 8 днів.
З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради про визнання неправомірними дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Олексієнко