21.04.2015р. м. Київ К/800/11857/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представників сторін
позивача - Сєтова М.О.
відповідача - Варченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014
та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2012
у справі № 2а-0870/149/11
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
за участю Прокуратури Запорізької області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001170805/0 від 22.07.2010.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 30.11.2009 по 11.06.2010, складено акт № 298/08-05/00130926 від 07.07.2010, в якому зафіксовані порушення: пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що слугувало несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації № 12427 від 19.11.2009 у сумі 3 799 912 грн. по строку сплати 30.11.2009; по уточнюючим розрахункам: № 12769 від 08.12.2009 у сумі 3 576 грн., № 12771 від 08.12.2009 у сумі 782 грн., № 12772 від 08.12.2009 у сумі 407 грн., № 12774 від 08.12.2009 у сумі 286 грн. з затримкою більше 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
22.07.2010 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001170805/0 про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 1 902 481,51 грн. (50% за затримку граничного строку більше 90 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання).
Висновок податкового органу про порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання ґрунтується на тому, що сплату поточних податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2009 року позивач здійснював не платіжним дорученням № 14241 від 30.11.2009, а наступним чином: платіжним дорученням № 6818 від 27.05.2010 на суму 2 100 000 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за квітень 2010 року»; платіжним дорученням № 6870 від 28.05.2010 на суму 2 435 746 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за квітень 2010 року»: платіжним дорученням № 7307 від 10.06.2010 на суму 21 грн., в якому позивачем було вказано призначення платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»; платіжним дорученням № 7464 від 11.06.2010 на суму 1 000 000 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року».
Вказані «Уточнюючі розрахунки» від 08.12.2009 подавались до податкових декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди: січень, березень, квітень та червень 2009 року.
Також, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за цими «Уточнюючими розрахунками» в загальній сумі 5 051 грн. позивач здійснював вищезазначеним платіжним дорученням № 7464 від 11.06.2010 на суму 1 000 000 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2010 року». В зв'язку з виправленням «Уточнюючиюми розрахунками» самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки, «Уточнюючих розрахунків», які були надані позивачем податковому органу 08.12.2010, у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ перед бюджетом в сумі 245 831 грн.
Зазначена сума була сплачена позивачем до бюджету платіжним дорученням № 14243 від 30.11.2009 на суму 245 831 грн. з призначенням платежу - «податкове зобов'язання з ПДВ, самостійно донараховане у зв'язку з проведенням уточнень».
Штрафні санкції, відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», були сплачені позивачем до бюджету платіжним дорученням № 14242 від 30.11.2009 на суму 12 821 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно, у зв'язку з проведенням уточнень».
Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що змінено призначення платежів, які було самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях про сплату сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ за квітень-травень 2010 року та відповідачем самостійно спрямовані зазначені суми як погашення податкових зобов'язань за інші податкові періоди (зокрема, за жовтень 2009 року).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
В судовому порядку встановлено, що позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року та штрафних санкцій за уточнюючими розрахунками, проте відповідач, керуючись приписами пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», всупереч визначених позивачем у платіжних дорученнях призначень платежу, зараховував їх на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 цього Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Згідно з п. 3.8 цієї Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Із наведеної норми вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даному випадку платнику податку - позивачу.
А відтак, беручи до уваги вищевикладені норми та керуючись пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому зазначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, суми, зокрема, податкове зобов'язання вважається сплаченим у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату, в даному випадку, податкового зобов'язання.
Слід також зазначити, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено вичерпний перелік заходів, які можуть вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, проте серед них відсутній такий захід як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення вірно визнано судами обох інстанцій протиправним.
Крім того, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду було зупинено провадження по справі, оскільки на розгляді суду знаходились справи за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя про визнання протиправними дій по розподілу коштів та зміні призначення платежів визначених позивачем в платіжних дорученнях, якими позивач сплачував поточні податкові зобов'язання з податку на додану вартість та квітень-травень 2010 року та штраф по уточнюючих розрахунках.
По вказаним справам було прийнято постанови, що набрали законної сили, якими позови задоволено, дії СДПІ по розподілу коштів не за призначенням платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях - визнано протиправними.
За результатами судового розгляду було встановлено обставини неправомірної зміни відповідачем призначень платежів та неправомірного розподілу ним сум, які надходили від позивача в рахунок сплати його поточних податкових зобов'язань, саме ці дії відповідача зумовили виникнення факту прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, що стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Враховуючи наведені обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний