Справа № 676/1220/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк В.В.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
07 травня 2015 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними,
позивач звернулася до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2015 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, які виразились у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 ч.1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.
02.09.2014 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На день досягнення пенсійного віку працювала на посаді концертмейстера та викладача Кам'янець-Подільської районної дитячої музичної школи і її загальний трудовий стаж становив 40 років 10 місяців 07 днів, а стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 37 років 19 днів.
22.12.2014 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про нарахування і виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
31.12.2014 року листом № 202/М-16 відповідач відмовив в призначенні грошової допомоги, згідно пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вказуючи на те, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком, а передбачено посади викладача загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх школах та художнього керівника, керівника гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи в позашкільних навчальних закладах. У випадку, коли згідно зі статутними документами музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом - період роботи в такій музичній школі на посаді викладача зараховується до страхового стажу, що дає право на встановлення грошової допомоги. У разі відсутності будь-яких документів, що підтверджують належність дитячих музичних шкіл, незалежно від їх відомчої належності до загальноосвітніх закладів, тому підстав для врахування періоду роботи на посаді викладача в музичній школі до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, немає. Тому, відсутні підстави для врахування періоду роботи в Кам'янець-Подільській районній дитячій музичній школі з 01.04.1988 року по 31.08.2014 року на посаді викладача та концертмейстера, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах, не передбачена Переліком. Період роботи з 01.08.1977 року по 01.10.1980 року на посаді викладача в Дунаєвецькій дитячій музичній школі також не враховується до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, оскільки відсутня інформація, що зазначена музична школа була дитячою середньою музичною школою чи дитячою музичною школою-семирічкою. В страховий стаж для виплати грошової допомоги можливо зарахувати лише період роботи з 13.10.1980 року по 01.04.1988 року на посаді музичного працівника дитячого садка, що є недостатнім для призначення одноразової допомоги.
Вважаючи відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області у призначенні та виплаті грошової допомоги протиправною, ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років роботу позивача в Кам'янець-Подільській районній дитячій музичній школі з 01.04.1988 року по 31.08.2014 року на посаді викладача та концертмейстера та період роботи з 01.08.1977 року по 01.10.1980 року на посаді викладача в Дунаєвецькій дитячій музичній школі, оскільки вказані посади передбачені Переліком № 909.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції по суті спору та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до підпунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У пункті "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 23.11.2011 року №1191, передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е", пункту "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.
Встановлено, що позивачка з 01.04.1988 року по 31.08.2014 року перебувала на посаді концертмейстера та викладача Кам'янець-Подільської районної дитячої музичної школи, що складає 26 років 04 місяці 29 днів, з 01.08.1977 року по 01.10.1980 року - на посаді викладача в Дунаєвецькій дитячій музичній школі, що складає 3 роки 02 місяці та 01 день, зазначені періоди роботи є відповідно до Переліку №909 стажем роботи на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років. Крім цього, відповідно до вказаного Переліку до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, також відносяться посади директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з врахуванням стажу роботи з 01.04.1988 року по 31.08.2014 року та з 01.08.1977 року по 01.10.1980 року, позивачка має необхідний стаж роботи більше 37 років в закладі освіти державної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", вона до цього не отримувала будь-яку пенсію, а тому має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, колегія суддів вважає, що суд дійшов правомірного висновку про задоволенні адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Ватаманюк Р.В.
Мельник-Томенко Ж. М.