30 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/970/15
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Романішина В.Л.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
В лютому 2015 року ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 3 591 892,69 грн., посилаючись на те, що станом на 02 лютого 2015 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями у вказаному розмірі, яку останнім в добровільному порядку не погашено, у зв'язку з чим такий борг підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року позов ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області в частині стягнення суми податкового боргу в розмірі 3 591 752 грн. залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України.
Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк давності 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Суд зазначив, що податковий орган був обізнаний про наявність несплачених відповідачем податкових зобов'язань, так як здійснює облік податкових надходжень, а направлення податкової вимоги від 27.10.2014р. є заходом погашення вже існуючого податкового боргу виключно в межах 1095-денного строку і не зупиняють його відлік.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 27.02.2015р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильних дій суду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, у тому зазначенні в них суми податкових зобов'язань не могли вважатися узгодженими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, сума податкового боргу в розмірі 3591752 грн. виникла у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 22.09.2010р. №0047801701, №0047781701/0 та №0047771701/0, копії яких одержано відповідачем 30.09.2010р., що сторонами не заперечується.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому, п.102.2 ст.102 ПК України визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Аналогічні положення, також, було передбачено статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, наведені законодавчі норми встановлюють строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку.
Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Податковим кодексом України розрізняються строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, і строк, протягом якого може бути стягнуто податковий борг.
Пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначає строки для визначення грошових зобов'язань платників податків. Наслідком збігу цього строку є звільнення платника податків від відповідного грошового зобов'язання. При цьому, спір стосовно відповідної декларації та/або податкового повідомлення, які мали бути підставою для визначення грошового зобов'язання, не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У свою чергу, пункт 102.4 статті 102 зазначеного Кодексу встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання.
Розглядувані строки (для визначення грошових зобов'язань контролюючим органом і для стягнення податкового боргу) обчислюються окремо. При цьому строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, в той час як строк для визначення грошового зобов'язання контролюючим органом відлічується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Визначене контролюючим органом грошове зобов'язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.
Матеріалами справи встановлено, що визначення ФОП ОСОБА_1 до сплати грошових зобов'язань у податковій вимозі №402-25 мало місце лише 27.10.2014р., тобто поза строками, встановленими п.102.1 ст.102 ПК України та п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А відтак, відповідач вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такого податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22.09.2010р. у судовому порядку, оскільки матеріалами справи підтверджено лише оскарження в серпні 2014 року ОСОБА_1 в судовому порядку лише податкового повідомлення-рішення від 22.09.2010р. №0047801701, і, як правильно зазначив суд першої інстанції, вже на той період позивачем був пропущений строк давності (строк звернення до суду) у 1095 календарних днів з дня виникнення вищезазначеного податкового боргу, так само як і відповідачем пропущено строк звернення до суду щодо оскарження даного податкового повідомлення - рішення, у зв'язку з чим ухвалою суду від 19.08.2014р. у справі №815/4388/14 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області щодо оскарження відповідачем в січні 2011 року податкових повідомлень-рішень від 22.09.2010р. №0047801701, №0047781701/0 та №0047771701/0, оскільки такі доводи не підтверджено матеріалами справи. З наданої апелянтом копії відповіді Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2014р. на запит податкової інспекції неможливо встановити сторін справи, про яку йдеться у цьому листі, та предмету позову. Копії ухвали, яка надсилалася податковому органу згідно вказаного листа, позивачем не надано.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного вище колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для залишення позову ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області в частині стягнення суми податкового боргу в розмірі 3 591 752 грн. без розгляду. А відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків Одеського окружного адміністративного суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2015р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Димерлій О.О.
Єщенко О.В.