Справа: № 757/29807/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
14 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.
За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.15р. у справі №757/29807/14-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до з позовом до суду та з урахуванням уточнених позовних вимог просив: зобов'язати відповідача 1: здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплачених сум грошового забезпечення, щомісячної премії в розмірі 77% з 01 квітня 2013 року по 22 квітня 2014 року; з урахуванням попередніх змін у грошовому забезпеченні, здійснити перерахунок та виплату різниці в отриманні одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби на пенсію за станом здоров'я; здійснити визначення розміру пенсії позивача з 01 травня 2014 року з врахуванням збільшення щомісячної премії в розмірі 96% та направити (у 10-денний строк) довідку про розмір грошового забезпечення за формою додатку №2 до ГУ ПФУ; видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення за формою додатку №2 для подальшого надання до ГУ ПФУ; 2) зобов'язати ГУ ПФУ на підставі довідки з уповноваженого структурного підрозділу ГУ СБУ щодо визначення розміру грошового забезпечення чи його окремих складових для перерахунку пенсії, здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії з 01 травня 2014 року та в подальшому проводити виплати у відповідних розмірах; 3) всі виплати проводити з врахуванням індексації відповідно до закону.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.15р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного із видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідними наказами Служби безпеки України було збільшено розмір преміювання військовослужбовців, а відтак наявні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії, з урахуванням підвищеного розміру премій.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач проходив військову службу в ГУ СБУ та звільнений з військової служби за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "б" пункту 63 Положення про проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України (за станом здоров'я - не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас Служби безпеки України згідно з наказом Служби безпеки України від 12 квітня 2014 року №671-ОС.
На підставі поданих документів та заяви, ГУ ПФУ призначено Позивачу пенсію у загальному розмірі 7 718,11 грн.
Позивач звернувся до ГУ СБУ із заявою від 20.08.14р. про здійснення перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру щомісячної премії з 46% до 96%, за результатами розгляду якої листом від 18.09.14р. №51/17/М-971/24 відповідачем відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що пенсія призначається та перераховується органами Пенсійного фонду України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачу не змінювався розмір преміювання встановлений на рівні 46% від посадового окладу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про Службу безпеки України" форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 5 Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Як вказує Позивач, відповідно до вимог Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 23 січня 2008 року №35/дск (далі по тексту - Інструкція), керівники органів, підрозділів, закладів та установ Служби безпеки України визначають конкретний розмір премії, а також доцільність преміювання кожного військовослужбовця відповідно до його особистого вкладу в загальні результати служби.
Зменшення розміру премій або позбавлення у повному розмірі здійснюється за наказами Голови Служби безпеки України, його заступників, начальників органів, підрозділів, закладів та установ Служби безпеки України з урахуванням досягнутих результатів при виконанні службових завдань, ступеня завдань, ступеня завантаженості, рівня професійної підготовки, зразкової виконавської і військової дисципліни.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, що звільнені з посад, які вони займали, і зарахованим в розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що були встановлені таким військовослужбовцям на момент зарахування їх у розпорядження.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що право встановлення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у вигляді премій належить відповідним керівникам, виходячи з урахуванням досягнутих військовослужбовцем результатів при виконанні службових завдань, ступеня завдань, ступеня завантаженості, рівня професійної підготовки, зразкової виконавської і військової дисципліни; тобто розмір премії носить персоніфікований характер. При цьому, за особами зарахованими у розпорядження, зберігається розмір грошового забезпечення, у тому числі премії, призначений раніше; збільшення грошового забезпечення таким особам не передбачено.
Судом першої інстанції встановлено, що розмір премії Позивачу було встановлено відповідним наказом Голови Служби безпеки України відповідно до рапорту начальника Управління ВБ Служби безпеки України у розмірі 46% від посадового окладу з 25.07.12р.
Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 22.03.13р. №105/дск, Позивачу у 2013 році розмір преміювання керівництвом Служби безпеки України був залишений у попередньому розмірі.
Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 05.04.13р. №358-ОС Позивача було зараховано у розпорядження начальника Головного управління у місті Києві та Київській області зі збереженням розмірів раніше встановлених надбавок, доплат та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, звільнивши його з посади начальника представництва внутрішньої безпеки в Київській області.
Отже, наведене вказує, що до зарахування Позивача у розпорядження розмір преміювання встановлений на рівні 46% від посадового окладу не змінювався. Доказів, які б підтверджували наявність відповідних наказів про збільшення розміру премії позивачу матеріали справи не містять.
Суд також звертає увагу, що наказом Голови Служби безпеки України від 22.03.13р. року №105/дск не визначено конкретних розмірів премії, а лише їх граничний розмір.
Що стосується посилання позивача на наказ Служби безпеки України від 30.04.14р. №206/дск, яким збільшено граничний розмір премії до 96% від посадового окладу, колегія суддів звертає увагу що такий наказ прийнятий після звільнення позивача з військової служби та зі списків особового складу, та не встановлює обов'язку відповідних керівників визначати премію саме у розмірі 96%.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що премія, про яку йдеться у наказах Служби безпеки України встановлюється на відповідний рік, а відтак підлягає виплаті лише протягом встановленого проміжку часу, а тому не має постійного характеру і включення її розміру до грошового забезпечення при обчисленні пенсії не є можливим.
Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду України від 26 лютого 2013 року у справі № 21-5а13.
За правилами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.15р. у справі №757/29807/14-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.15р. у справі №757/29807/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Пилипенко О.Є.
Романчук О.М.
Повний текст ухвали складений: 14.05.15р
.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.