Справа: № 357/1945/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гапоненко А.П.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
14 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсій, -
Позивач, 12 грудня 2014 року звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсій. Просила суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області щодо нездійснення позивачу нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 1 мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2014 року; визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2014 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 %, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2014 року; зобов»язати відповідача виконати рішення суду негайно та подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2015 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може скасувати її та ухвалити нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є дитиною війни у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, не працює та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, підвищується пенсія на одну мінімальну заробітну плату.
Згідно зі статтею 51 цього Закону, особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Із матеріалів справи вбачається, що вказані підвищення до пенсії та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені приведеними нормами, нараховувались та виплачувались позивачу у 2014 році в меншому розмірі, аніж встановлено приведеними нормами, - відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 та «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381.
Колегія суддів зауважує, що зазначені підвищення та додаткова пенсія є регулярними щомісячними виплатами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду першої інстанції 12 грудня 2014 року.
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами вказаної норми початком перебігу вищевказаного строку звернення до суду визнається день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зауважує, що позивач про порушення своїх прав з боку відповідача мала дізнатись у момент отримання відповідних виплат у меншому ніж встановлено законом розмірі та не була позбавлена можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що в частині вимог за період з 01.01.2014 по 11.06.2014 включно позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду.
Положеннями частини 1 статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів поважності причини пропущення строку звернення позивача з вимогами, що виходять за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 99 КАС України, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без розгляду вищезазначених вимог позивача на підставі ч. 1 ст. 203 та п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Обговорюючи вимоги позивача в частині, щодо якої не пропущено строк звернення до суду, колегія суддів зауважує на наступному.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що територіальний орган Пенсійного фонду України правомірно здійснював позивачу відповідне нарахування та виплату, керуючись названими постановами уряду. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, яким здійснено тлумачення положень частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України, згідно якого приведені норми слід розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Проте, судом першої інстанції не враховано, що, на відміну від 2012 та 2013 бюджетних років, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», в період з 04.06.2014 по 02.08.2014, не було передбачено застосування ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Оскільки норми Законів України про Державний бюджет України на 2012 та 2013 роки обмежені в часі лише відповідним роком, у 2014 році на час спірних правовідносин застосуванню підлягали положення Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про соціальний захист дітей війни».
Лише 31 липня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено п. 6-7, якими, у свою чергу, передбачено, що норми і положення, зокрема, ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Дані зміни набрали чинності 03 серпня 2014 року.
Відтак, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області в частині проведення виплат підвищень до пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 04 червня по 02 серпня 2014 року. Тому, вимоги позивача про зобов'язання цього управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 39, 51 вказаного Закону, а також підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року підлягають задоволенню.
Не підлягає задоволенню вимога позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області виконати рішення негайно та подати до суду звіт про виконання судового рішення в установлений судом строк.
Статтею 1832 КАС України закріплено, що постанови в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг - не підлягають негайному виконанню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Отже, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2015 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 в частині вимог за період з 01 січня 2014 року по 11 червня 2014 року включно залишити без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 за період з 04 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі меншому, ніж встановлено статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 12 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.