Справа 755/117/15-а
14 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі - Відповідач, Управління) про: визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку пенсії; зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію державного службовця у розмірі 80% від розміру заробітної плати, яка включає в себе: посадовий оклад, премії, надбавку за вислугу років, надбавку за ранг та інші надбавки, а також матеріальну допомогу (матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) та індексацію, починаючи з 26.06.2014 року.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову Управління щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю на підставі Закону України «Про державну службу»; зобов'язано Відповідача провести перерахунок пенсії Позивачу, як державному службовцю, на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати та суми грошової винагороди за вислугу років, на підставі довідки Державної служби статистики України від 01.10.2013 року №19.1-27/412, починаючи з 01.01.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з викладеним в постанові рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у вказаній частині нову, якою задовольнити позовні вимоги та зобов'язати Відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію державного службовця у розмірі 80% від суми її заробітної плати, яка включає в себе: посадовий оклад, премії, надбавку за вислугу років, надбавку за ранг та інші надбавки, а також матеріальну допомогу (матеріальну допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) та індексацію, починаючи з 26.06.2014 року.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 03.04.2015 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 187, 189 КАС України, а саме Апелянтом було пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Позивач отримав 09.04.2015 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На виконання викладених в ухвалі від 03.04.2015 року вимог ОСОБА_1 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду 20.04.2015 року було направлено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якій останній пропуск процесуального строку обґрунтовував тим, що копію постанови отримав лише 19.03.2015 року, що унеможливлювало її апеляційне оскарження у строк.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.
Так, дійсно, поданими на виконання ухвали від 03.04.2015 року підтверджується, що копію постанови суду першої інстанції Позивачем отримано 19.03.2015 року.
Водночас, як вже було зазначено в ухвалі від 03.04.2015 року про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року було відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року та призначено її до розгляду на 17.03.2015 року. При цьому копію ухвали про відкриття провадження, повістку-повідомлення та копію апеляційної скарги Відповідача ОСОБА_1 отримала 14.03.2015 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35). Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 року апеляційну скаргу Відповідача було залишено без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва - без змін.
Тобто, навіть за умови, якщо судом першої інстанції не було своєчасно направлено копію оскаржуваної постанови Позивачу, останній про факт її існування повинен був дізнатися не пізніше ніж 14.03.2015 року. Водночас, будучи обізнаною про ухвалення постанови судом першої інстанції та відкриттям провадження за апеляційною скаргою Управління, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на отримання постанови суду безпосередньо в суді, на ознайомлення з матеріалами справи тощо. Наведеним спростовується твердження Апелянта про поважність причин пропуску процесуального строку виключно з підстав несвоєчасного отримання копії оскаржуваної постанови.
Крім того, судом враховується, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути Апелянту матеріали апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.
Суддя А.Г. Степанюк